Якщо дівчинку назвали Вікторією, вона повинна бути переможницею в житті

 

           Саме з такою жінкою , моєю колегою по проекту «Голос жінки має силу» я хочу вас познайомити. Вікторія Бальцер відома в місті Вознесенську громадська активістка, помічниця депутата міської ради, просто вродлива жінка, дбайлива мати двох дітей, берегиня домашнього затишку.screenshot_85

         Я розповів сьогодні  історію саме про Вікторію — переможницю, про те , «що і одна в полі воїн», якщо ця одна  думає про громаду, про людей, що її формують, сприяє їх об’єднанню та організовує взаємо підтримку, особливо в складний для громади  час.

           Тому не дивно, що  саме Вікторія   першою  з усіх громадських активістів прийшла до мера міста Вознесенська і запропонувала йому створити спеціальний фонд «СтопВірус» для збору коштів на боротьбу з коронавірусом .

А в місті вже з’явилися двоє хворих на цю незнайому хворобу.

screenshot_86

Це були перші хворі в Миколаївській області.

Ніхто ще не знав, як з ними поводитися, яку допомогу надавати. Кожен з лікарів намагався чимось допомогти. Може, саме тому всі 16 медичних працівників після контакту з цими хворими опинилися на 2-х денному карантині, а хворих відправили до Миколаївської лікарні.

Треба було щось робити. І чиновники , і лікарі розуміли, що ні лікарня, ні місто не готові до прийому нових хворих, немає відповідного обладнання, немає елементарних заходів захисту ні для лікарів, ні для мешканців міста.

 Саме тому і була підтримана пропозиція Вікторії Бальцер і був створений спеціальний фонд «СтопВірус», який почав збирати кошти для придбання самих необхідних медичних засобів та обладнання для  Вознесенської багатопрофільної лікарні, яка визначена однією з 6-ти опорних лікарень в області.

            Вікторія, як проходив збір коштів? Були бажаючі здавати гроші  з числа підприємців, жителів міста?  Чи вірили вам ?

В нашому місті живуть свідомі та чуйні  люди, які миттєво відкликаються  на наші заклики. Вони добре знають наш благодійний фонд громади Вознесенська, члени якого вже неодноразово довели, що нам можна довіряти. Взаємна довіра є тією невід’ємною умовою, що робить громаду сильнішою, а людей – впевнених в своєму майбутньому.  Разом ми завжди знаходимо рішення для проблем міста, які подолати поодинці раніше не змогли.

До нас приєдналася також громадська організація «Наше місто», яка передала до Спецфонду «СтопВірус» 200 тис.грн., які були зібрані на інші цілі, але в час небезпеки для громади були передані на боротьбу з коронавірусом.

   Як організована робота фонду та яким чином розподіляються кошти?

У перші дні роботи Спецфонду «СтопВірус», коли ми зрозуміли, що самі не впораємося, ми попросили всіх небайдужих і відповідальних громадян стати нашими волонтерами. Більше 100 людей – громадських активістів, таксистів, дизайнерів, водіїв, підприємців  були залучені до роботи. Ми не очікували, що відгукнеться така кількість людей. Робота кожного з них – неоціненна.

Ми зібрали вже більше пів-мільйцона гривень. Де і що купляти  — вирішує Наглядова рада. Вже закупили кисневі прилади, захисні засоби, інфрачервоні термометри та інші необхідні медичні  засоби.screenshot_87

500 захисних костюмів для лікарів пошили працівники швейної фабрики «Вікторія» та передали безкоштовно лікарям Вознесенської багатопрофільної лікарні.

Щотижня ми звітуємо на сторінці Спецфонду «СтопВірус» у Фейсбуці

screenshot_88

” Саме довіра створює потенціал для об’єднання

                 Не можу не згадати, з чого ж почалася громадська діяльність Вікторії.

Це було 17 років тому. Вікторія  створила  громадську організацію «Агентство економічного розвитку» і працювала спільно з міською владою, вирішуючи проблеми міста.

Ця організація працює і досі, але вже під керівництвом її брата Сергія. Взагалі, батькам  Віктору Івановичу та Наталії Леонідівни Аверковим вдалося виховати дуже розумних, цілеспрямованих , талановитих дітей , які вже близько двадцяти років служать громаді Вознесенська.

А  Вікторія  вже 6 років очолює Благодійний фонд громади Вознесенська.

Знають Вікторію в усіх школах та дитячих садках міста, де за сприяння фонду були придбані нові меблі та комп’ютерне обладнання. Тільки добрими словами згадують її і жінки-матері, діти яких лікуються в дитячому діагностичному відділенні Центральної лікарні міста Вонесенська.

А скільки було захопливих відгуків маленьких школярів — учасників  Міжнародного дитячого музичного табору , які за 5 днів опанували гру на 2-х музичних інструментах та вивчили 6 пісень, 3 з яких виконувались  в хорі на англійській та латинській мові. Цей табір проводився 3 роки поспіль, і бажаючих було щоразу близько 100 дітей.

Керівник музичного табору Констанція Фортунато  звернулася до залу під час Святкового концерту за участю  дітей міста Вознесенська, Бузької, Олександрівської, Дорошівської та Прибужанівської об’єднаних територіальних громад : «Одна з причин, чому я присвятила все своє життя, це та, що діти мають уяву і вони можуть уявити світ , який буде кращий за наш.

screenshot_89

Найбільші дари, як є у людини, не можна купити за гроші. Дари, які ми даруємо від себе – дар доброти, дружби, підтримки та любові – от що найцінніше. Це ті дари, які може подарувати кожен з нас , зробивши світ кращим. Свята б не сталося , якби не діти. Саме вони і створили цю музику. Вони справжні маленькі генії»

За допомогою фонду вмісті встановлені відео-камери.  Завдяки фонду виховують шкільних лідерів, вчать їх брати відповідальність на себе, не бути пасивним спостерігачем, висловлювати свої думки, щоб згодом, вже у дорослому житті втілювати  заплановане в життя.

Вже другий рік сьогодні кожен житель міста має картку Вознесенця,  яка є його електронною медичною карткою, одночасно є посвідчення для пільгового проїзду та отримання скидок у торгівельних закладах. Це був теж проект Фонду.

Перелік  історій  успіху Благодійного фонду громади можна подовжувати.screenshot_90

           Вікторіє, ваш Фонд громади Вознесенська працює вже 16 років. З минулого року вам вже не вистачає простору для діяльності  у Вознесенській громаді і  ви працюєте по всій Миколаївській області. Чи вдалося вам допомогти  іншим громадам?

Для мене особисто та моїх колег  важливо в першу чергу  ознайомитися з потребами   конкретної громади, а вже потім вже збирати благодійні пожертви від жителів та бізнесу та надавати гранти на реалізацію громадських ініціатив з вирішення соціально важливих проблем в громадах.

У 2019 році ми підтримали 148 соціальних проектів, нашими партнерами та донорами стали 242 особи. Завдяки їх довірі та щедрості нам вдалося інвестувати  в розвиток громад Миколаївської області більше 3-х млн грн.

Хочу подякувати тим, хто любить свою громаду, хто готовий запропонувати руку допомоги, для тих, хто вірить , що кожен внесок може змінити життя на краще – і робить це!

          Напрямки роботи вашого Фонду вражають. Ви допомагаєте  збирати кошти маленьким пацієнтам з тяжкими хворобами, працюєте з молоддю, допомагаєте знайти спільну мову поліції, жителям та владі, організовуєте та допомагаєте людям похилого віку опановувати Скандинавську ходу, в той же час для самих маленьких створюєте  проект «Робобас» — пересувну IT-лабораторію, де діти можуть зробити свого першого робота, запустити безпілотник…

          Як ви обираєте тематику проектів і як на все вистачає сил?

Дійсно, роботи у нас багато. Ми не тільки збираємо благодійні кошти, ми пишемо проекти для залучення додаткових коштів для громади, приймаємо участь в багатьох конкурсах. У нас чудова команда, яка складається з  чотирьох працівників фонду та  шести членів правління. Кожен з них – це особистість. І кожен вносить свій вклад в справу служіння громаді. Може, це звучить досить пафосно, але це дійсно так. Ми шукаємо тих, хто хоче допомагати громаді і тих, хто потребує допомоги. І просто сприяємо їх поєднанню, допомагаємо їм об’єднатися і вирішувати не лише власні проблеми, але й проблеми громади. Ми залучаємо до наших програм та проектів якомога зацікавлених людей, що розділяють наші цінності, є проактивними та готовими брати на себе відповідальність.

І я пишаюся тим, що люди довіряють нашому благодійному фонду свої мрії, кошти, час та досвід, а наша спільна щоденна праця доводить, що це реально  приводить до змін в громаді на краще. Саме це і додає сил та бажання працювати далі.

      Не можна не спитати  про ваш проект, який відомий на всю Україну. Це ремонт дитячого діагностичного відділення, на який було зібрано більше одного мільйону гривень. І мало  того , що ви  збирали кошти, переконуючи підприємців і простих жителів.  Ви  ще  особисто контролювали якість робіт, змушували працівників перекладати неякісно покладену плитку, переробляти підлогу і тому подібне. Для чого вам був потрібний такий індивідуальний контроль?

Так , це дійсно так. Коли ми з депутатом міської ради Балабушка Тетяна подивилися на якість окремих робіт, на колір фарби, яку закупили для стін, на якість плитки , якою збиралися обкладати санітарні приміщення – ми прийшли в шок. І зрозуміли, що якщо ми хочемо , щоб все було зроблено якісно – треба постійно контролювати роботу будівельників. Саме тому проводились щотижневі наради саме на місці, а не в кабінеті головного лікаря чи заступника міського голови. Саме тому з’явилися ще додаткові роботи, які виникли вже під час ремонту.screenshot_91

Наша мета була зробити все так якісно, красиво та затишно, як кожен батько та мати зробила б це для своєї дитини. Загалом, так все і було зроблено. Я дуже задоволена результатом.

          І передостаннє питання . Але почну з однієї  історії,  яку розказав мені колега з Миколаєва, голова Фонду розвитку Миколаєва Михайло Золотухін, перший ваш наставник ще 2000 року, наскільки я знаю. Декілька років тому він дзвонив одній голові громадської організації, щоб нагадати про приближення терміну надання звіту по проекту. А вона йому відповіла : «Я зараз трохи занята, я народжую. Через годину передзвоню і скину звіт на електронку».  І звали цю людину Вікторія Бальцер.

І ще хочу додати від себе, що добре  пам’ятаю, як ви проводили  тренінг з місячним малям на руках, а ваша старша донечка сиділа серед присутніх і щось малювала,  не звертаючи ні на кого уваги.

Розкажіть про себе, як про маму, як про дружину, про свою сім’ю. Що для вас головне в житті, як для жінки, а що другорядне?

 З появою дітей в моєму житті багато чого змінилось. Я почала дивитись на світ під іншим кутом , помічати речі, які раніше не бачила знаходити радість в простих речах. В мене дві чудові дочки Влада 11 років та Софія 4 роки, вони непосидючі та активні, і завжди вимагають багато уваги. Буду активною жінкою та мамою дуже важко, доводиться поєднувати  багато речей. Наприклад, я дуже люблю готувати, завжди намагаюсь радувати чоловіка та дітей різними смаколиками, особливо солодкими. Але часто, через часті відрядження та багато справ на роботі, не вистачає часу для кулінарних шедеврів. І тут на допомогу приходить моя дочка Влада, яка вже робить перші кроки в кулінарії та інколи нас радує налисниками та запеченими овочами.

Головне для мене в житті – це знаходити баланс, між добрим та поганим, між тим, що треба і тим, що хочеться, між родиною та роботою, між жінкою, мамою, дружиною, дочкою, колегою та подругою. Жити повними життя та створювати гармонію навколо себе.

                                                                                                 Тетяна Зелінська

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*