В Британії стала хітом книга української кухні, з фотографіями із Вознесенська.

ukraine-869633a0c5d5fa57 7de89b00f607 29d3694c1b7b 90c8a57e7c1c 41070d4df5d3 7fe8ccc4d800 dia-de-los-muertos f3cca41ef573

В Британії стала хітом книга української кухні, з фотографіями із Вознесенська.

Оля Геркулес, як кажуть у нас в Англії, — зірка, що сходить, місцевої кулінарії. Її книга “Мамушка”, з рецептами української кухні – зі сходу України, але не лише, — завоювала серйозне визнання в Британії, де зірок-кулінарів не бракує, і продалася накладом у понад 100 тисяч примірників.

Світлана Пиркало пише блог для ВВС Україна з Лондона про культурні і менш культурні події.

Вона також перемогла в цьогорічній Премії їжі та напоїв найпрестижнішого магазину Фортнум і Мейсон (Fortnum&Mason Food&Drink Awards 2016) за найкращу дебютну книгу. Її рецепти – щомісяця в газеті Guardian у рубриці рецептів від топ-кухарів; її слава шириться Британією невпинно і невблаганно.

Оля Геркулес – фактично перший кулінар міжнародного класу, який написав книгу про українську кухню. Це трохи дивно, бо українців у світі багато, але навіть кухні таких далеких від Британії народів, як чилійці, перуанці чи навіть ефіопи набагато краще тут відомі. Буквально вчора я проходила кафе вуличної ефіопської кухні; але спробуй знайти в Лондоні український ресторан.

Були чутки про якесь кафе Аліна далеко на сході Лондона, де головним атракціоном виступала жива музика, але я поки що не бачила його в мішленівських довідниках.

Утім, якщо світ нарешті починає відкривати українську високу кухню, то в самій Україні майже нічого не відомо про Олю Геркулес.

Українські видавництва ще досі відхекуються після низки економічних криз і поки що не зголосилися перекладати і видавати книгу.

Проте українська громада західного світу прийняла “Мамушку” як частину свого повсякденного лексикону. Усі мої знайомі в Лондоні або були на її заходах, або купили книгу чи отримали в подарунок.

Копирайт изображенияOLHA PRYYMAK

Художниця Ольга Приймак написала і виставила портрет Олі Геркулес.

Очільниці Українського інституту та Української програми Королівського інституту міжнародних відносин ходили на її вечерю в якомусь хіпстерському місці.

Навіть на благодійному вечорі Івана Купала, організованому Ukraine Charity, продавався індивідуальний урок з Олею Геркулес (і продався за понад 200 фунтів).

Зрештою я не витримала і написала в славетну школу високої кухні Leiths School of Food and Wine, де Оля Геркулес мала викладати свій перший майстер-клас, і туди записалася.

Оля Геркулес починає свою книгу з історії про борщ. Саме борщем я також розпочинала свою книгу “про їжу і ментальність” під назвою “Кухня егоїста”.

Борщова історія Ольги звучить так.

Якогось її родича в Москві запитували росіяни, чи правда, що українці їдять борщ тричі на день. Він відповів, що якби вони могли зварити справжній український борщ, вони і вночі б його їсти вставали.

Це правда. Мені довелося якийсь час побути в Москві в 2014 році. На той момент замість українського борщу в ресторанах пропонувався “суп російський з буряком”, і спробувавши його, можна було погодитися, що борщем цей наїдок справді не був.

Але під час свого майстер-класу Оля не стала навчати британську публіку, як варити борщ. На сьогодні шеф-кухаря цікавить Кавказ.

Тому під час майстер-класу нам пропонувалося приготувати таке меню: курячий бульйон із лангустинами та щавлем (натхненний старовинним українським рецептом “царської юшки”, пояснила Оля), тушена ягнятина з травами і кавказськими спеціями, салат із помідорів з солоними оливками та малиною (для нього потрібні лише найкращі помідори), і козинаки з соняшникового насіння з привареними фруктами.

Копирайт изображенияSVITLANA PYRKALO
Image captionОльга Геркулес готує начинку для осетинського пирога

Кулінарні майстер-класи в Лондоні – це популярна річ. На них ходять і жінки, й чоловіки, їх купують і дарують друзям на день народження, вони бувають і на три години, і на день, а сама Оля Геркулес в 2009-му році проходила курс високої кулінарії в тій само школі, який тривав півроку (їй дозволили почати одразу з вищого рівня).

Після того, як група учнів готує нові страви, їх же й накривають на стіл для тих-таки учнів.

Мушу зізнатися, що все, що я готувала під час майстер-класів, було страшенно смачне, і ще питання, чи всі страви могла би повторити вдома.

Але після майстер-класу Олі я зробила як мінімум дві страви, козинаки і салат, і вийшло схоже, тобто їй вдалося нас навчити.

Треба ще зауважити, що в Британії популярний шеф-кухар майже ніколи не готує і не описує традиційні рецепти. Вони завжди є авторськими, тобто туди додається сучасний елемент.

Авторськими є і страви Геркулес. З царської юшки, скажімо, вона видалила яйце і замість проварити щавель просто залила його киплячим бульйоном. Козинаки вона робить з медом, що їх робить убивчо смачними, і так далі.

На майстер-класі (він коштував приблизно 170 фунтів за півдня) нас було приблизно дюжина: майже всі британки, один індійський джентльмен і двоє українок, я і пані з Тернополя.

Приємно вразило облаштування кулінарної школи, яка знаходиться досить далеко від центру в західному Лондоні. Було кілька великих залів з плитами та столами для приготування їжі, й одночасно з нашим у школі йшло принаймні три інші уроки.

Копирайт изображенияSVITLANA PYRKALO
Image captionА це вже пиріг ліпиться

Майстер-клас почався о 9 ранку, а вийшли ми (поївши все зготоване) вже десь о 15.00. На відміну від подібних уроків нижчого рівня, де вчитель може показувати техніку, а учні лише кришать цибулю та плачуть, тут кожен учень та учениця готували страву безпосередньо.

Британців дуже цікавили кавказькі спеції, зокрема суха аджика. Дехто добре розумів різницю між українською та кавказькою кухнею, дехто не дуже. Найбільшою несподіванкою для всіх стало, напевне, поєднання добре знайомих продуктів – помідорів, солоних чорних маслин, малини і нерафінованої соняшникової олії.

Зрештою, об’ївшись зготованих страв і забравши решту з собою в кульочок, я поспілкувалася з Олею і запитала її про шлях від учениці до викладачки однієї і тієї ж школи кулінарних мистецтв.

«Закінчивши Leiths, я хотіла піти працювати в журнал BBC Good Food, але мене не взяли, і півтора року я пропрацювала в ресторанах. Потім народила синочка – за два тижні до пологів ще працювала на ресторанній кухні! Коли Саші було шість місяців, мене показали на каналі Food Network. Після цього я почала займатися кейтерингом і розробляти низку власних рецептів для стартапу. Стартап не вийшов, але я почала писати для газети Guardian. Потім якийсь час сиділа без роботи, в депресії через ситуацію в Україні в 2014 році… тоді мені подзвонили агенти, які читали мої рецепти в Guardian, і обговорили зі мною потенційну книгу – але дійшли висновку, що я поки що мало відома. У лютому почала робити серію фотозйомок рецептів із фотохудожником Крісом Кіркхамом (Chris Kirkham) — фотохудожником, який зрештою знімав для книги “Мамушка”. І тут зі мною зв’язалася якась жінка-фільммейкер через соціальні мережі. Зняла, як я готую курча табака, і послала відео в газету Guardian. Знову зайшла мова про видання книги. Я передзвонила агентам і сказала, що час повернутися до розмови – не за два роки, як вони передбачали, а за два місяці! У квітні я вже мала договір про майбутню книгу«.

За ці три місяці Оля багато чого пережила: незрозуміло було, чи її родина, яка досі живе в Каховці, буде тікати від конфлікту до Львова; рідна тітка померла від раку; в Україні тривала гостра стадія конфлікту. А за наступні три місяці вона вже написала книгу.

6 серпня поїхала з фотохудожником Крісом в Україну знімати ілюстрації, в основному в Вознесенську Миколаївської області, де живе бабуся Олі. Решту дознімали в Лондоні.

«Ми приїхали із валізою того, що моя мама називає словом «непотріб». Навіщо тобі цей непотріб, питала вона. Всі ці надщерблені емальовані каструлі, миски і таке інше ми привезли з собою з України«.

Книга почала продаватися в червні минулого року.

«Після того вона вийшла у США, Австралії, Канаді, Німеччині, Нідерландах, Польщі, Бразилії, Литві, Італії. Але не в Україні. Видавці возили її на Франкфуртський книжковий ярмарок, де видавництва світу знайомляться з новинками з інших країн, але з України ніхто не підходив. Росіяни цікавилися…»

Книга не лише познайомила широку громадськість із українськими та східноєвропейськими рецептами, каже Оля, але і дала історичним українським громадам у Британії нове почуття ідентичності.

Копирайт изображенияLEITHS SCHOOL OF FOOD AND WINE
Image captionОльга Геркулес та Світлана Пиркало після кулінарного майстер-класу

«Мені приходять надзвичайні листи від старих людей із графства Йоркшир та інших місць, де є українські громади. Вони кажуть: нарешті на прикладі цієї книги ми можемо пояснити своїм сусідам, хто ми такі. Що ми не росіяни, не поляки, а українці. Це дуже просто пояснити через те, що всім зрозуміло, — через кухню«.

Тож як воно було – викладати перший кулінарний клас у своїй альма-матер?

«Це було надзвичайне відчуття. Але й серйозна відповідальність – адже я тут навчалася і хотіла гідно представляти свою власну школу. Було чудово, що такі різні люди прийшли дізнатися про незнайому кухню!»

Наостанок додам, що «Мамушка» — це не справжнє слово. Це цитата з фільму «Сімейка Адамсів», де герої танцюють дикий східноєвропейський танець «мамушка» і розмовляють вигаданою східноєвропейською мовою.

Цей епізод насмішив Олю Геркулес у дитинстві, але вона запам’ятала, наскільки мало про нас знають на Заході. І вирішила познайомити людей із Україною та кухнею, де поєдналися впливи Європи, Кавказу та Азії, через книгу з такою іронічною, але теплою назвою.

https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=newssearch&cd=36&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwiYhsrE3tPRAhVClSwKHcjZCkA4HhCpAggmKAAwBQ&url=http%3A%2F%2Fwww.bbc.com%2Fukrainian%2Fblogs%2F2016%2F08%2F160822_blog_pyrkalo_herkules_mamushka_ms&usg=AFQjCNHE0BbPgncmNchi4i8X6_tlpVwUoA

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*