Трикрати: зелене серце південних степів

Миколаївщина — наче скромна дерев’яна скринька провінційної красуні. Вона не ломиться від пишних прикрас великих міст, смарагдів лісів, величі старовинних фортець, дивовиж гірських ландшафтів.

Синя стрічка Південного Бугу, що в’ється поміж жовтих степів, пшеничних та кукурудзяних полів; бірюзове намисто чорноморських пляжів; розсип невеличких сіл із проблисками ставків; непоказні, але охайні провінційні містечка з широкими вулицями — ось її нехитре начиння. Як фамільний скарб — археологічний заповідник Ольвія, ціла низка курганів, гунське городище, поселення бронзової, архаїчної, елліністичної доби, черняхівської культури…

Трикрати: зелене серце південних степів

Справжньою окрасою Миколаївщини є національний природний парк «Бузький гард» із величними гранітними каньйонами Південного Бугу та його притоків.

Уважний дослідник знайде тут і зелену мережану хустку Трикратського лісу, і старовинну садибу родини Скаржинських. Сюди ми завітаємо цього разу.

Трикрати: зелене серце південних степів

Із міста Вознесенськ до Трикрат їхати автомобілем десь хвилин 30 — відстань невелика, але розбита дорога не дозволяє розігнатися. Безкраї ландшафти такі ж, як у 1770-х роках, коли Петро Скаржинський, перший наказний отаман Бузького козацького війська, оселився на цих землях. У слободі Трикрати він заснував родинний маєток.

Зараз Трикрати — село на 2 000 мешканців із декількома магазинчиками, невеличкими, але охайними хатинками, оточеними пишними садами, і великою школою в центрі.

Поряд розташовується родинна садиба Скаржинських — старовинна будівля без особливого архітектурного декору. Єдиною прикрасою фасаду є фамільний герб.

Трикрати: зелене серце південних степів

Ліворуч від центру зображений кінь, праворуч — дикий вепр, як символи хоробрості та відчайдушності, в оточенні лаврових гілок — на знак шляхетності та прославленості роду.

Трикрати: зелене серце південних степів

У будинку зараз розташовані: дитяча школа мистецтв і бібліотека.

Заходимо всередину. Оригінальний інтер’єр не зберігся, хіба що старовинні дерев’яні поруччя сходів.

Трикрати: зелене серце південних степів

Люб’язна пані, бібліотекарка, радо проводить по всіх залах і показує місцеву реліквію – невеличку старовинну ікону, що була знайдена під уламками Михайлівської церкви, знищеної в 1986 році.

Трикрати: зелене серце південних степів

Стіни бібліотеки прикрашені творами місцевих художників — живопис, вишивка, колажі… Привертає увагу тремтливе, бережливе, вдячне ставлення до культурної спадщини.

Трикрати: зелене серце південних степів

Тим, хто цікавиться історією, невеличка сільська бібліотека може надати чимало матеріалів, раритетних видань, наукових монографій. Гортаючи одну з книжок, зокрема, дізналися, що біля села Трикрати археологами було знайдено поселення доби бронзи (ІІІ — кінець II тис. до н. е.). До рук потрапила також унікальна книга (видано всього п’ять примірників!) з історії Трикрат краєзнавця Володимира Ярошенка. Він усе життя присвятив дослідженню рідного краю.

Трикрати: зелене серце південних степів

Але справжньою окрасою Трикрат є величезний парк «Лабіринт».

Зелений рай у посушливій степовій зоні, наповнений дзюрчанням водоспадів, прохолодою лісу, цілющим повітрям — це витвір Віктора Петровича Скаржинського (1787-1861 роки), нащадка козацького роду, інтелігента, графа, благодійника, експериментатора й інноватора в галузі лісництва та сільського господарства.

Трикрати: зелене серце південних степів

Віктор Петрович займався висадженням захисних лісосмуг на землях сучасної Миколаївщини, які ставали перешкодою для пилових бурь і вивітрювання ґрунту. Він створив цілу систему ставків і каналів для покращення мікроклімату, і, фактично, перетворив малопридатну для землеробства місцевість на оазу. Запровадив механізацію сільського господарства та систему поліпшених сівозмін. Удосконаливши старовинний український плуг, Віктор Скаржинський фактично розробив ідеальне для початку ХІХ століття знаряддя для обробки специфічних місцевих ґрунтів. Він адаптував для степових ландшафтів породи дерев Північної та Південної Америки, і Західної Європи (кедри, ялівці, тамарикси, туї та багато інших). Саджанці для Одеського ботанічного саду й Уманського парку, а також для багатьох інших, постачалися саме з його розсадників.

У 1819 році Скаржинський заклав ландшафтний парк за власним проектом: з алеями, альтанками, каналами, відведеними від русла річки Арбузинка, романтичними острівцями й містками. Дерев’яні споруди не збереглися в первинному вигляді. Те, що зараз можна побачити в парку, — сучасні конструкції, але гранітні укріплення берегів, розгалужені стежки та розмаїття дерев — це спадщина великого ентузіаста лісорозведення на півдні Україні доби Тараса Шевченка.

На знак поваги в самому центрі Одеси, в Міському саду, у 1872 році було встановлено пам’ятник (не зберігся), на постаменті якого — фамільний герб і напис: «Віктору Петровичу Скаржинському, тому, хто розвів у спекотних степах Херсонської губернії 400 десятин лісу хвойної та листяної порід від садівників-любителів». (Детальніше на Урядовому Курєрі).

Трикрати: зелене серце південних степів

У садах Скаржинського росло близько 200 видів плодових дерев: різноманітні сорти слив, абрикос, вишень, груш. Життєве гасло графа: «Зроби головну справу свого життя — посади дерево». Він, фактично, проводив екологічний лікбез серед місцевих жителів (які, до речі, спочатку досить скептично ставилися до його спроб виростити ліс), пояснюючи їм те, як важливо висаджувати дерева.

Трикрати: зелене серце південних степів

Сади сучасних Трикрат переконують нас у тому, що зусилля Скаржинського не були марними. Можна прогулятися селом і наїстися запашних солодких фруктів, під вагою яких гілки схиляються ледь не до землі.

Трикрати: зелене серце південних степів

150-річні дуби є «старійшинами» Трикратського лісу. Їх 154 — і кожен охороняється як пам’ятка природи. До них водять екскурсії — гіди обов’язково відведуть вас до величезного «Дуба кохання» та розкажуть якусь романтичну історію, ще й запропонують загадати бажання. Але весь парк є символом чистої, всеохопної любові людини до свого краю, до природи й до інших людей. Скориставшись нагодою, ми також загадали бажання — щоби якомога більше було в Україні ентузіастів, які би так опікувалися рідною землею!

Текст: Дар’я Гармидер

ФотоЮлія Крижевська

https://opinionua.com/2018/09/28/trikrati-zelene-serce-pivdennix-stepiv/

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*