Степь да степь кругом … была.

Скільки степів залишилось в ОТГ Вознесенського та Веселинівського районів?
Сьогодні Миколаївська область є однією з найменш успішних за кількістю природоохоронних
територій та й природних територій як таких.

Сьогодні отримав цього листа:

«Вітаю!
Моє ім’я Тетяна, я комунікаторка Української природоохоронної групи (громадська організація, яка переймається питанням практичної охороно природи). 

З  повагою,

Тетяна Шаміна,

менеджерка з комунікацій UNCG»

В умовах глобальних змін клімату це означає
стрімке перетворення регіону на пустелю. Не створивши заказники і цінні природні території,
жителі степових регіонів залишать нащадкам лише вивітрену суховіями ріллю.
Приміром, Веселинівський та Вознесенський райони Миколаївської області повністю розташовані
в межах Степової зони. Проте реальна площа тамтешніх степів незначна. Станом на 2020 рік
вона становить 7,7% від площі цих районів. З них мало порушені степи займають орієнтовно 2%,
решта — пасовища та сіножаті, що різною мірою деградували від перевипасу та випалювання
рослинності в минулому. В останні роки частка збережених степів постійно зменшується через
нові випадки розорювання, забудову сонячними електростанціями тощо. Протягом останніх 2
років науковці ГО «Українська природоохоронна група» обстежували степові ділянки у
Веселинівському та Вознесенському районах, щоб відстежити скільки степів зникло останнім
часом і по якій причині.
Незважаючи на наявність цінних природних територій і навіть проектованих для створення
заказників, більша частина степів у межах обох районів не перебуває під охороною. Так,
наприклад, у межах Веселинівського району лише 140,4 га входять до природно-заповідного
фонду, а це лише 1,3% від площі степів, що збережені на території району. У Вознесенському
районі цей показник становить відповідно 1567 га або 15% від площі степів району.
Різнотравно-типчаково-ковилові та типчаково-ковилові степи зазнали особливо помітних змін під
впливом діяльності людини. Вони виявилися найбільш придатними для сільськогосподарського
виробництва. І оскільки більшість з них понад як на 95% розорані в минулому столітті, то їх
залишки збереглись лише на крутих степових схилах, які наразі, незважаючи на пряму заборону
земельного законодавства, самовільно розорюються або навіть надаються у власність громадян,
хоча оранка схилів від цього не стає законною.
Науковці-екологи провели ретроспективний аналіз супутникових знімків різних років. Це
дозволило зрозуміти, що порівняно нещодавно тут було значно більше степових ділянок, ніж
зараз.
Стан степових ландшафтів Прибужанівської ОТГ протягом 2000-2020 років.
Станом на 2000 рік у межах ОТГ частка степів становила близько 12% площі громади. На початок
2020 року ця цифра становить 3.5 % площі ОТГ. Тобто за 20 років знищено 70% степів (пасовищ).
Стан степових ландшафтів Веселинівської ОТГ протягом 2012-2020 років
Станом на 2012 рік у межах Веселинівської ОТГ площа степів становила близько 14.5% площі
громади. На 2020 рік ця цифра становить 8.5% площі громади.
Стан степових ландшафтів Олександрівської ОТГ
Станом на 2012 рік в межах Олександрівської селищної ОТГ степи займали близько 12.7 % площі
громади. Станом на 2020 рік степистість Олександрівської ОТГ зменшилася до 9.1%. Було
додатково розорано більше 1000 га степів. В Олександрівській ОТГ наразі охороняється
найбільше степових екосистем: тут знаходяться території НПП “Бузький Гард”.
Стан степових ландшафтів Дорошівської ОТГ
Станом на 2012 рік 13% площі Дорошівської ОТГ займали степові ландшафти. У 2020 році
степистість громади зменшилася до 8.6%. Майже 1500 га було розорано та забудовано СЕС
протягом 8 років. Частка охоронюваних степів у Дорошівській ОТГ дуже мізерна — близько 35 га,
що входять до ПНДВ “Михайлівський степ”.

Стан степових ландшафтів Бузької ОТГ
Станом на 2012 рік степи в межах Бузької ОТГ займали близько 9.5%. Станом на 2020 рік 7.5%
площі громади є степовими ділянками.
Степові ландшафти Вознесенської міської ОТГ
Станом на 2012 рік степистість громади становила 9.5%. У 2020 році степистість зменшилася до
8.5%.
Ще в 2019 року експерти нашої групи провели 4 експедиції басейнами річок Чичиклії та Чортали з
метою виявлення цінних територій. У результаті експедицій науковці запропонували надати цим
територіям статусу об’єктів природно-заповідного фонду. Однак необхідність збереження цих
об'єктів полягає не лише в їхній унікальності – вона викликана тотальним знищенням степів.
Зберегти останні клаптики природи означає не допустити перетворення більшості ОТГ на аграрну
пустелю. Інакше кажучи, збереження залишків природи сьогодні впливатиме на економічний
потенціал громад у найближчому майбутньому, а також на рівень життя та здоров’я місцевих
жителів.»

Такого листа я отримав сьогодні і з задоволенням його публікую.

Проблема збереження степів — це проблема виживання нашої чергової цивілізації.

Про це я писав тут https://news.pn/uk/blogs/229081

У відповідь на звернення 03.03.20 відбулося засідання комісії з екології облради. Було прийнято рішення на сесії у травні включити питання до Порядку денного для прийняття відповідної програми.

Але на нас натягнули пандемію. Тому разом зі знищенням населення України продовжується знищення і її степів. І не десь далеко, а поряд з нами — на території Вознесенської ОТГ, Бузької, Прибужанівської, Веселинівської….

Сумно, сумно аж за край!

Дякувати Богу, що ще є люди, які бачать цю проблему і намагаються спасти степи України. А бандитська держава тільки грабує своїх людей і природу України.

«В покарання за громадянську пасивність люди отримують владу злодіїв» (Платон).