ЩО ПРИХОВАНО ЗА ПРОЕКТОМ-20,7

 

На телеканалі «Миколаїв», в програмі «Контр-Аргумент», відбулось обговорення в прямому ефірі питання підвищення рівня Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м за Балтійською системою в ході виконання програми «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС». В дискусії взяли участь представники ВП ЮУ АЕС та провідні спеціалісти з природоохоронної діяльності обласного центру.

bez-nazvaniya

Під час громадських обговорень «проекту 20,7» представники ВП ЮУ АЕС наполягали на тому, що «Заповнення Олександрівського водосховища до позначки НПР + 20,7 м здійснюється в інтересах соціально-економічного розвитку України в частині енергозабезпечення, дає реальну можливість забезпечити водогосподарські потреби народного господарства Миколаївської області в рамках реалізації проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС» у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 р. № 1036-р.» Ця фраза взята з «Заяви про екологічні наслідки діяльності відносно підвищення нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки 20,7 в рамках реалізації проекта «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС». Заява, освячена підписами керівників районів, наближених до Южно-Української АЕС, ще минулої влади, не містить деталей та етапів спорудження об’єктів, інших цікавих подробиць реалізації цього грандіозного енергетичного проекту. До речі, жителі Миколаївщини ще не побачили результатів державної екологічної експертизи проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС», який мав бути підготовлений за угодою ВП ЮУ АЕС до кінця травня 2017 року. Без ознайомлення з цим документом не доцільно вести мову та проводити громадські слухання з питання підвищення рівня водосховища. І ось чому…

Олександрівське водосховище відіграє у роботі об’єктів Южно-Українського енергетичного комплексу важливу роль. Зараз річка Південний Буг (ще не водосховище) наповнює ставок-охолоджувач конденсаторів енергоблоків атомної станції свіжою бузькою водою. Це 4 — 5 млн. кубометрів щомісяця в літній період, з яких близько 4 млн. кубів випаровується з дзеркала ставка-охолоджувача. Вже існуюче Олександрівське водосховище, з НПР -16,0, виконує функції нижньої водойми ГАЕС та «розбавляє продувальну» воду зі ставка-охолоджувача, яка щомісяця під час продувки потрапляє у водойму (в середньому 1,5 – 1,8 млн. кубометрів). Також гребля водосховища забезпечує необхідний підпірний рівень для роботи Олександрівської ГЕС.

Треба відзначити й уже втрачені проектні розробки: кілька років будівельники намагались створити рибохід в тілі греблі, щоб поєднати нижню течію Бугу з традиційними, природними нерестилищами у верхів’ях Бугу, та їх наміри виявились марними – цю частину проекту було закрито, як і іншу, ще масштабнішу, — створення рибного господарства для вирощування цінних порід риби. Варто наголосити й на значних втратах унікального природного середовища, археологічної спадщини стародавнього світу, історичного ландшафту доби українського козацтва, що вже завдано Побужжю розбудовою об’єктів ЮУ енергокомплексу.

Зважаючи на це, чергове підвищення рівня Олександрівського водосховища доцільно розглядати у тісному поєднанні з планами розширення Южно-Українського енергетичного комплексу. Це потрібно ще й тому, що енергетики у своїх планах покладають на водосховище ще більше навантаження, ніж зараз.

Ще 12 років тому, 27 жовтня 2005 року, колегія Міністерства палива та енергетики України прийняла рішення «Про стан справ із добудови першого пускового комплексу Ташлицької ГАЕС». Було визначено черговість і строки введення в експлуатацію першої черги Ташлицької ГАЕС ( 1-й і 2-й гідроагрегати). Окрім цього колегія визначила й перспективу подальшого розвитку Южно-Українського енергокомплексу, відзначивши:

«Завершити розробку та затвердити проект другого пускового комплексу у складі гідроагрегату N 3 з будівництвом відсічної греблі у Ташлицькому водосховищі, з урахуванням термінів виконання та завершення робіт з реконструкції системи техводопостачання енергоблоків Южноукраїнської АЕС. Термін: січень 2006 року».

Виявляється, те, про що зараз дуже обережно говорять представники ЮУ АЕС (будівництво відсічної греблі у Ташлицькому водосховищі), було заплановане ще 12 років тому. Під час прямого ефіру про це ненароком згадав О.О. Пелюх, однак конкретних деталей він не озвучив. Мабуть, тому, що «перебудова Ташлика» непередбачено вплине на екологію Олександрівського водосховища, і поки атомники ще не досягли НПР- 20,7 про це не варто говорити, аби не наврочити…

Колегія міністерства у своєму рішенні показала й елементи позитивного ставлення до природних багатств Побужжя. Зокрема рішення містить вимогу до керівників галузі:

«Заступнику Міністра Штейнбергу М.О., ДП «НАЕК «Енергоатом» (Недашковський Ю.О.) підготувати обгрунтування щодо зміни параметрів Олександрівського водосховища за повного розвитку ГАЕС зі зниженням нормального підпірного рівня з 16,9 м. до 15,5 м. і рівня мертвого обсягу з 14,5 м. до 14 м., що дозволить зменшити вплив ГАЕС на довкілля. Термін: березень 2006 року».

Бачимо, як слова розходяться з конкретними ділами на нашій землі: Київ рекомендує рівень Олександрівського водосховища знизити, а южноукраїнські енергетики — навпаки – прагнуть підвищити до омріяних висот НПР- 20,7 м. Чому так?

Програма про розбудову ЮУ енергокомплексу, про яку йшлося на засіданні колегії Міненерго, зараз знаходить своє реальне втілення. Про її ефективність говорять спеціалісти АЕС: «система п’яти бризкальних басейнів дозволить поліпшити охолодження конденсаторів енергоблоків і дасть можливість ЮУ АЕС і влітку видавати проектну потужність» і натякають на будівництво четвертого енергоблока.

Чи вартий мільярдний проект цього, коли влітку, зазвичай, один з енергоблоків знаходиться в капітальному ремонті, а два інших працюють в проектному режимі? Може, справа в іншому, в недостатніх експлуатаційних характеристиках ставка-охолоджувача, що впливає на роботу станції? На жаль, про ефективність реконструкції системи техводопостачання енергоблоків громадськості невідомо. А варто запитати про це представників АЕС, познайомитись з екологічною експертизою і, особливо, поцікавитись про вплив на довкілля роботи п’яти надпотужних бризкальних басейнів.

Новий наступ на Південний Буг розпочато. Система реконструкції техводопостачання передбачає зменшення обсягу ставка-охолоджувача. Ташлик перекроять навпіл греблею біля автомобільного мосту. Відсічена акваторія з бризкальними басейнами потребує додаткової води (це стверджували учасники програми від ВП ЮУ АЕС). Називався додатковий обсяг потреби води для ЮУ АЕС з Олександрівського водосховища в обсязі 9 млн. кубів. Однак чи цей об’єм атомникам потрібен протягом року, чи його планують додати до місячних 4-5 млн. кубів, які відбираються з річки зараз, не зрозуміло. Можливо, це один з козирів атомників на користь НПР-20,7?

Достеменно відомо, що для додаткових надходжень бузької води в ставок-охолоджувач (вже з Олександрівського водосховища при підвищеному рівні) поряд з діючою насосною станцією побудовано нову, більш потужну. Її розміщено на улюбленому южноукраїнцями місці відпочинку, біля розвалин старого водяного млина і, завбачливо, щоб відпочивальники не заважали, територію об’єкту обнесено колючим дротом. І все це відбувається на території Національного парку «Бузький Гард». Просто так тут будувати і навіть проводити підводні підриви берегової лінії не можна — на що в адміністрації парку відповіли, що ця територія не входить до складу парку, а передана в користування адміністрації ЮУ АЕС. Це ще раз говорить про доцільність встановлення жорстких кордонів Національного парку і безпорадність захисників природи проти всесильного відомства.

Олександрівському водосховищу при НПР-20,7 готується ще один сюрприз. При поділі Ташлицького водосховища на дві частини нижня має виконувати функції верхньої водойми Ташлицької ГАЕС на 6 гідроагрегатів.

Зараз ведуться роботи на третій машині, будівельники і монтажники оцінюють підготовку до пуску на 75-80 % і наголошують, що при достатньому фінансуванні можуть підготуватись до пуску за 1,5 – 2 роки. До пуску третього гідроагрегата має бути підготовлена й верхня водойма. Якщо цього не станеться, то новий і занадто дорогий гідроагрегат буде в резерві, тому що нинішня верхня водойма ізольована від ставка- охолоджувача і накопичений в ній обсяг води достатній для роботи тільки двох агрегатів. Щоб запустити третій і наступні (четвертий, п’ятий і шостий) гідроагрегати, потрібно (як це передбачають проектувальники) з’єднати існуючу водойму ГАЕС з відсіченим Ташликом і привести їх до одного рівня. Про цю складну й затратну операцію не говорять представники ВП ЮУ АЕС. Та про реалізацію цього проекту свідчить відповідь на запит редакції сайту «Новый Город» від авторів «Оцінки впливу на навколишнє середовище підняття рівня Олександрівського водосховища до проектної відмітки 20,7 м»:

«Для забезпечення нормальної подальшої роботи Ташлицької ГАЕС у складі 4,5 та 6 агрегатів планується збільшити об’єм верхньої водойми за рахунок відділення частини Ташлицької водойми-охолоджувача відсічною греблею, яка буде створена в районі автодорожнього мосту.

За проектом передбачено, що після завершення будівництва відсічної і частини Ташлицької греблі, а також лівобережної та правобережної огороджувальних дамб верхньої водойми, тимчасова гребля (перемичка), що зараз відокремлює підвідний канал ТГАЕС від водойми-охолоджувача АЕС, розбирається до відмітки 90 м. Передбачається зниження рівня води в Ташлицькому водосховищі та підвідному каналі до рівня 90 м.

Під час передбаченого опорожнення необхідно скинути 10, 59 млн. кубометрів води, якість якої буде відноситись за екологічною оцінкою до третього класу четвертої категорії за мінералізацією та іонним складом (слабко забруднені) та до четвертого класу шостої категорії (забруднені) за санітарно-гігієнічними показниками та вмістом специфічних речовин.

Скид води передбачається виконувати в період весняної повені витратою 4,6 -3,3 м/с через існуючий паводковий водоскид із Ташлицької водойми-охолоджувача в Олександрівське водосховище та за допомогою плавучої насосної станції. Відповідно до водності повені на р. П. Буг, проектом передбачена різна тривалість скиду вод водоймища – охолоджувача до рівня 90 м. від 1 до 3 місяців. Такий регламент скиду вод забезпечує дотримання екологічних вимог».

Чомусь про це не говорять учасники громадських слухань, уникаючи характеристики проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС» і його впливу на Олександрівське водосховище, зокрема, й ставка-охолоджувача конденсаторів енергоблоків Южно-Української АЕС.

Слід порівняти нинішній склад продувальної води Ташлицького ставка-охолоджувача й річки Південний Буг. За даними відділу охорони навколишнього середовища ВП ЮУ АЕС за лютий поточного року, значення лімітуючих хімічних показників складу води річки Південний Буг, Ташлицької водойми-охолоджувача та Олександрівського водосховища (500 м нижче точки скидання продувальних вод) наведено нижче:

 

 

Інгредієнт, що визначається

 

Одиниці виміру

 

Гранично допустима концентрація для рибогосподарських водойм

Річка Південний Буг

(район насосної підживлення Ташлицької водойми-охолоджувача)

 

Ташлицька водойма-охолоджувач

 

Олександрівське водосховище

(500 м нижче  точки скидання продувальних вод)

Сульфати мг/дм3 100 89 345 90
Сухий залишок мг/дм3 1000 638 1053 645

 

Неозброєним оком видно, що вода в Ташлицькому водосховищі значно перевищує показники річки Південний Буг. Характерно, що наявність сульфатів у воді, що охолоджує конденсатори АЕС, негативно впливає на їх охолоджувальні властивості й часто для очистки доводиться зупиняти енергоблоки. Тому енергетики вважають, що ставку – охолоджувачу потрібне нове життя, іншими словами — свіжа бузька вода.

Щодо радіаційного порівняння двох водних систем — то це справа фахівців. Це добре вдавалось спеціалістам колишньої лабораторії Миколаївської облсес «Ларані».

Навіть цих факторів достатньо, щоб визначити інтерес енергетиків до підвищення рівня водосховища до позначки 20,7. Тому що в 500-метровому відрізку водосховища при нинішньому рівні ніяк не вдасться розбавити 10 млн. кубометрів продувальної води з підвищеним (майже вдвічі!) обсягом скиду, щоб не порушити екологічні вимоги та забезпечити нормальні умови для водного біорозмаїття.

Доля Олександрівського водосховища в подальшій розбудові Южно-Українського енергокомплекса – в піднятих руках депутатів Миколаївської обласної ради. Тільки вони можуть прийняти відповідне рішення. Дай, Боже, їм не схибити, як це вже не раз відбувалось.

Анатолій Ненько, журналист

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*