Не пропусти

Сагайдак – унікальне урочище в гранітному каньйоні р.Мертвовод на Вознесенщині

Сагайдак – унікальне урочище в гранітному каньйоні річки Мертвовод при впадінні річок Арбузинки й Арбузени, зараз цю місцевість всі знають як Актівський каньйон, який взяв назву від тут таки розташованого с. Актове.

39032346_513332935763339_2393245971644416000_o 38894750_513334739096492_8527248401853579264_o

Досліджуючи картографічний матеріал кінця 18 ст. і топографічні описи від 1774 р., доступні документи архіву Коша Запорозької Січі, вдалося розкрити деякі забуті сторінки історії цієї місцевості. Сагайдак — це власна назва бувшого тут укріпленого караван-сараю часів Золотої Орди, біля бродів через річку Мертві води. Назва городища пішла від рельєфу місцевості, характерний вигин каньйону по формі нагадує собою власне – сагайдак, тобто – шкіряний футляр для лука з стрілами , обладунок кінного лучника. Тут проходила одна з гілок Шовкового шляху, від бродів на Богові, через Мертві води, р. Солену, р. Громоклію, р. Інгул, р. Інгулець р. Ісунь до перевозу через р. Дніпро на Кизикирмень. На кожному броду через річку стояв караван-сарай, доведені городища на р. Соленій, та на р. Громоклія (Аргамакли Сарай), які існували тут в 13-14 ст.ст..

38996933_513335299096436_4636563675891630080_o39085288_513335515763081_790238527508971520_o

Потім Орда зазнала занепаду і степові містечка опустіли. Пізніше Ногайці які кочували в наших степах в межиріччі Богу та Дніпра, південніше цього шляху з своїми отарами в 17-18 ст.ст. не знали кому належали ті руїни, так як були переселені з-за Волги. Запорожці називали цей шлях — нижній Гардовий, починався він від Гарду на Богу, по ньому проходив досить таки умовний кордон між Вольностями Війська Запорозького і Османською імперією. . Поляки називали цей шлях — Королівський, він зв’язував Варшаву з Кримським ханством. Запорозькі козаки по всій протяжності шляху виставляли на бродах через степові річки прикордонні пости, варта на яких несла сторожову службу.

38898991_513340862429213_4941187285082177536_o 38880928_513340639095902_3081940966785941504_o

Також козаки збирали і митний, проїздний збір на користь Війська, з багаточислених чумацьких валок, які везли цим шляхом сіль з Перекопу в Подолію, та Київ, також в рибні заводи Гарду на Богу. Без солі в ті часи переробляти і зберігати рибу було не можливо. В самому урочищі, з боку території Вольностей в деякі роки, в весінньо-осінній час знаходилася й адміністрація Богогардової паланки, певне з міркувань безпеки, якщо загрозлива ситуація на кордоні змушувала козаків розміщувати центр паланки ближче до Січі. Гард на Богу, це рибні промисли на нерестову рибу в районі порогів, де обладнувати гарди й ловити рибу яка протискалась проти течії по між камінням порогів було легше. Враховуючи що в урочищі Сагайдак річка Мертвовод тече в порожистому гранітному каньйоні, устя річок Арбузинка й Арбузени також прорізають каньйони, й присутність тут адміністрації Богогардової паланки обумовлена ще й чинником суто економічним, на тутешніх порогах козаки теж вели промисел нерестової риби. Топонім – Сагайдак зберігався в цій місцевості і при запорозьких козаках, і вживався до початку 19ст. Встановлення місця табору запорожців при Мертвих водах це ще одна задача для нашого клубу. Також само собою слід розкрити сторінки історії скіфських часів, вважається що саме річка Мертвовод в районі каньйону і є легендарний Ексампей.

38926283_513340955762537_2638825295322284032_o 39036928_513340735762559_5365908380416212992_o

Що стосується локалізації місцезнаходження золотординського Сагайдаку на лівому березі річки Мертві води, то ця задача вирішена. Де ж знаходився середньовічний татаро-монгольський Сагайдак? Вивчивши наявні картографічні матеріали, стало зрозуміло що локалізація його зразу за селом Актове, на обзорному пагорбі, де пересікаються дороги з трьох бродів, та далі на Солену прямує шлях. Вивчивши місцевість увагу привернула територія цвинтаря розташована так точно як укріплення на мапі Томілова 1775 року. Там є територія більш сучасних поховань і більш давніших, цвинтар обвалований земляними валами є й якісь насипи на території, але саме головне – цвинтар по валам огороджений мурчиком складеним з дикого, ломаного ракушняка!

38882885_513341285762504_4762154743034281984_o 38882856_513339842429315_7229678016534675456_o

Місцевість заселялась одразу після 1775 року, тож і кладовище заснували разом з селом Актове. На річці Мертві води і окружних балках не має ракушняку, там кругом виходи граніту — Актівський каньйон. До ближніх покладів ракушняку на південь кілометрів з 10, тому село побудоване з саману, огорожі з граніту, а тут кладовище огороджене чогось раптом з дикого, ломаного (не пиляного) ракушняку, з слідами розчину на поверхні. Монголо-татари ж в нашій місцевості намагались будувати будівлі тільки з ракушняку, легкий, теплий , легко піддається обробці, й різним оздобленням будівель, то й привезли його сюди для будівель, городище ж було не велике. Поселенці ж потім розібрали на будматеріал, а дрібніший камінь просто зачистили територію під кладовище й склали огорожу на обваловку, навколо вже цвинтаря. Вивчаючи територію старого кладовища, на розі одного з прямокутних насипів був знайдений цікавий плоский ракушняковий камінь розміром приблизно 100х100 см., з шестистороннім отвором по середині, після консультацій з спеціалістами археологами в цій тематиці, вияснилося що він подібний до знахідок з таких же об’єктів , і є основою для дерев’яної колони яка вставлялася в середину отвора. Поставити крапку в цій справі ще зарано, дослідження потребують як мінімум археологічних розвідок, розкопок.

38909557_513336542429645_8942415909373345792_o38879475_513338275762805_7500355119045672960_o

39054799_513338499096116_7590541838759493632_o 39000295_513341405762492_25729645831782400_o

Історико-туристичний клуб «Сагайдак»

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*