Рокам не під силу відібрати ясний розум та добру душу у 96-річного ветерана

 

Чи може щось бути гіршим за  вулицю без  людей, класи  та аудиторії —  без учнів та студентів, магазини – без покупців ?

Може. Саме гірше — це    безлюдні Меморіали пам’яті  та Алеї слави , ветерани Великої Вітчизняної війни – без гідної уваги та почестей  в день 75- річчя Великої Перемоги

Тому я хочу присвятити цю історію всім ветеранам Великої Вітчизняної, побажати їм добра та здоров’я. Наша вдячність вам та наша пам’ять про ваші подвиги.

            Георгія Дмитровича Чижевського я знаю вже близько 10-ти років . В минулому  році він відзначив свої перші 95 років. На всі вітання  він відповідав з присутнім йому почуттям гумору :

«НЕ дочекаєтесь!»screenshot_92

Георгій Дмитрович добре відома у нашому місті людина.  Почесний громадянин  Вознесенська, чемпіон світу з плавання, тренер, педагог, актор, поет. А саме головне – це учасник бойових дій під час війни 1941-1945 років, останній бій якого завершився 2 травня 1945 року біля Рейхстагу
Його називають  гордістю нашого міста.

            Георгій Дмитрович, в ці травневі дні чи згадуєте Ви події травня 1945 року? Що пам’ятаєте , а що хочете забути?

Я добре пам’ятаю  всі бої , але особливо останній день війни, коли над Рейхстагом підняли Червоний Прапор. Це було 2 травня 1945 року. Це були дуже тяжкі бої. Всі розуміли, що до кінця війни залишилися не  дні, а години, тому дуже не хотілося вмирати. Щоб прикрити піхоту та зберегти побратимів, ми стріляли з гармат безперестанку по будинках, з яких вели вогонь фашисти, відвойовуючи практично по метрам відстань до Рейхстагу.

Пам’ятаю добре і  перші дні війни.

Війна застала мене в Одесі. Мені  було 17 років . Хотів відразу ж піти на фронт, але мене не взяли, сказали «Підрости трохи. На твій вік війни вистачить».

В серпні 1942 р. вступив до Київського артилерійського училища. Нас вчили за прискореним  курсом, тому вже через рік я був на фронті, приймав участь в боях з фашистами. У 18 років вже був командиром взводу та батареї. Приймав участь в боях на Курській дузі, звільнював міста України, Польщі, Німеччини, дійшов до Берліну.

Маю  ордени Великої Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеня та 2 Ордени Червоної Зірки, медалі: «За звільнення Варшави», «За взяття Берліну», «За перемогу над Німеччиною» та ювілейні медалі.

А що хочу забути ? Хочу забути , як гинули мої друзі, молоді хлопці. Гинули кожного дня. Але не забувається.

             В минулому році Вам довелося побувати у Берліні. Розкажіть про цю поїздку.

Ця поїздка буда організована телеканалом «Інтер» на честь 75-ої річниці визволення України. Ми відвідали  Меморіальний комплекс  радянським воїнам у Трептов-парку, де поховано більше 7-ти тисяч героїв. Я вклонився їх пам’яті.

             Георгій Дмитрович, я знайшла цей фільм та запропоную читачам його переглянути.https://www.youtube.com/watch?v=CnlLMbahIZs

Телеканал «Інтер» зняв фільм «Возвращение в Берлин: как сбылась мечта ветерана Великой Отечественной Войны Георгия Чижевского»

screenshot_94screenshot_95

«Привет,солдат. Поклон земной  и благодарности слова за беспримерный подвиг твой, за то, что Родина жива»

            Сьогодні Вас добре  знають у нас в місті. Ви наш земляк, хоча багато років не проживали у Вознесенську. Розкажіть про Ваше  життя після війни.

Якщо коротко, то скажу так. Навчався в театральному інституті, став артистом. Працював в театрах Житомира, Ізмаїла, Владивостока. В 1956 році я став  актором вищої категорії. Потім навчався в  педагогічному інституті в Хабаровську. Після того як закінчив –працював вчителем  працював анатомії, фізіології та спорту. Дуже люблю спорт, тому весь час займався тренерською роботою.

Про Вознесенськ пам’ятав постійно, тому і повернувся  в рідне місто у 1970 році. Страшно сказати -50 років тому. Працював на Єланецькому водопроводі, довелося вивчити професію слюсаря, був тренером з плавання. Життя пролетіло, як співається в пісні « Жизнь –это миг между прошлым и будущим».

Але я ще досі живу  і працюю, займаюсь плаванням, треную дітей, приймаю участь в Міжнародних змаганнях з плавання. Це і є моє життя. Моя порада всім — забути про слово «лікарня», а вивчити слово «басейн»screenshot_96

Є членом клубу ветеранів плавання та спорту «Гаврилич Мастерс».
У 2015  приймав участь в численних змаганнях з плавання в категорії «Мастерс». Став чемпіоном Миколаївської області в трьох видах плавання. Потім здобув перемоги в змаганнях на Чемпіонаті України, міжнародних змаганнях в Казані, Львові, Києві, де встановив рекорди України, Європи та світу.

Я став Чемпіоном Світу- 2015  та рекордсменом Європи на дистанції 200 м брас в категорії 90 +.

screenshot_98

Нагороджений: 4-ма кубками та більше сорока медалями.
А в серпні 2017 року  завоював три золотих медалі на Чемпіонаті Світу з плавання, що проходив в м. Будапешт, й став триразовим чемпіоном Світу.

Ви тренуєте дітей з плавання. Чи є визначні перемоги Ваших вихованців ?

У мене є гарний учень , Олексій Юсупов, якого я треную вже 4 роки.screenshot_100

На змаганнях першості України в м.Запоріжжя в березні минулого року він зайняв друге місце та виконав перший спортивний розряд. Наше місто може пишатися такими спортсменами.

До речі хочу сказати, що не було таких результатів ні в мене, ні у моїх вихованців, якби не було у нас  такого чудового оздоровчо- плавального комплексз 2-ма басейнами (- 25-метровим та дитячим), тренувальними залами з різних видів спорту, залом сухого плавання.

screenshot_100

Фото «Готуємось до старту»

                   Георгій Дмитрович, Ви пишете вірші. Можете щось прочитати.

Я прочитаю вірш, який написав до Дня міста Вознесенська у 2017 році !screenshot_101
Якщо любиш якусь справу, то час і бажання завжди знайдеш. Я дуже люблю співати  та грати  в драматичному гуртку, тому з задоволенням цим займаюсь. Наша   капела неодноразово виборювала звання лауреатів різних конкурсів, а драматичному гуртку було присвоєно звання “народного”.     screenshot_103

           Що можете сказати?

Так, я приймав участь у цьому конкурсі і дуже радий, що моя пісня сподобалась слухачам, а їх був повен зал. Ще й були гості із Південно-Африканської республіки, бо цей конкурс проводився під час святкування Дня міста.

                Ви також приймаєте участь у художній самодіяльності. Як у Вас вистачає  часу та енергії на все?screenshot_104

                  Вас часто запрошують в навчальні заклади, ви зустрічаєтесь з молоддю, Що саме головне для Вас в цих зустрічах і чого Ви чекаєте від молоді 21 віку?

Я намагаюсь приймати всі запрошення. Поки ми, ветерани ще живі, ми повинні розказувати нашим правнукам про війну, про цю біду всього народу, про тих 18-20-ти річних солдат, які загинули, щоб ми жили. І розказувати про це необхідно кожного дня, а не тільки на 9 травня.screenshot_105

Я дуже надіюсь, що молодь буде  пам’ятати усіх героїв, чия боротьба, самовіддана праця і героїзм сприяли звільненню країни від фашистів у Великій Вітчизняній війні.

Хай у серці кожного з них живе пам’ять про неоціненний внесок радянських воїнів у спільну перемогу в тій жахливій війні. Тим, хто загинув, і тим, хто вижив у пеклі 40-х, ми всі, і молодь, і старше покоління зобов’язані всім, що маємо сьогодні.

                                                     Дякую за зустріч!

             Нехай і надалі Вас супроводжують заслужені успіхи, незрадлива фортуна, стійкий добробут, невгасима енергія.

             А життя Вам дарує багато сонячних днів, світла, тепла, радості.

             Міцного Вам здоров’я, здійснення творчих задумів і сподівань.

                                                                                                                

                                                                   Тетяна Зелінська, портал «Вознесенськ-онлайн»

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*