Олександрівська громада: з вірою у власні сили

screenshot_6

Стисла, але необхідна передумова для кращого розуміння ситуації. Ще тоді, коли на мапі України стали з’являтися перші паростки децентралізації місцевої влади, у Вознесенському районі почали жваво обговорювати нагальну тему – «Як кому з кимось об’єднатися та кого до себе долучити», а головне – що з того вийде. Так, Вознесенський міський голова Віталій Луков «пішов у маси» з пропозицією створення надпотужної ОТГ, яка б згуртувала зусилля як колись потужного Вознесенська, так і всіх населених пунктів району. Водночас виникла ідея так званої громади-бублика, коли б запропонований конгломерат включав у собі всі села та селища Вознесенщини, а місто б залишалося поза межами ОТГ.

Та зрештою сталося так, як сталося. Нині на територіально-адміністративній карті Миколаївської області вже з’явилися три нові ОТГ – Бузька, Прибужанівська та Олександрівська. І з-поміж них найпотужнішою – як за кількістю населення, так і за економічним потенціалом – є саме Олександрівська селищна об’єднана територіальна громада.

Згідно з офіційними даними, оприлюдненими на сайті громади, населення Олександрівської ОТГ становить 10421 чоловік. До складу великої «родини» увійшла як, власне, Олександрівська селищна рада, так і дві сільські ради Вознесенського району – Воронівська та Трикратівська.

І хоча офіційною датою створення Олександрівської селищної об’єднаної територіальної громади вважається 13 липня 2016 року, фактично органи влади ОТГ було сформовано на грудневих виборах минулого року. З величезною перевагою «булаву» здобув чинний Олександрівський голова Микола Бензар.

– Ініціатором створення об’єднаної громади з центром у смт Олександрівка був саме я, – бере слово Микола Бензар. – Ще у лютому 2016 року, побачивши перші наочні результати реформи місцевого самоврядування в Україні та порадившись з мешканцями Олександрівської селищної ради, ми почали підготовчу роботу зі створення об’єднаної громади. Відповідні пропозиції були надіслані в сусідні сільські ради. Хочу зауважити: ми жалкуємо про те, що не зробили цього раніше, відтак було втрачено можливість отримання додаткових фінансових можливостей, що їх надає реформа децентралізації. Тривалий час від сміливого кроку нас усіляко відмовляли районні керівники. Це і зрозуміло – ніхто не хотів поступатися владою…

На пропозицію Олександрівки пристали дві сільські ради – Воронівська і Трикратівська. І хоча, за офіційними застарілими даними, населення нової громади становить дев’ять з чимось тисяч осіб, фактично у нас проживає майже 12 тисяч чоловік. І населення тієї ж Олександрівки стрімко зростає, адже, до прикладу, багато працівників Южно-Української АЕС, виходячи на пенсію, повертаються до батьківських домівок. Мене тішить і те, що станом на 14 жовтня лише в одній Олександрівці з початку року народилося 60 немовлят. Це означає – наша громада має майбутнє і перспективу.

– Отже, Олександрівська громада відбулася. Та чи є вона спроможною фінансово?

– Так, власних надходжень нам вистачає на утримання як управлінського апарату ОТГ, так і об’єктів соціально-культурного призначення, комунальної інфраструктури тощо. Насамперед, базис економіки новоствореної об’єднаної громади складають промислові підприємства – Олександрівський гранітний кар’єр, що входить до корпорації «Бузькі кар’єри» (керівник – Іван Матвійович Ясиницький, комерційний директор – Тетяна Олександрівна Безкровна), Микитівський гранітний кар’єр (Василь Юхимович Мороз та Віталій Васильович Мороз), Олександрівський цегляний завод (Сергій Анатолійович Білий), Трикратський гранітний кар’єр (Юрій Іванович Гєржов), піщаний кар’єр (Віктор Олександрович Кузик), філія компанії «Кернел» (Володимир Анатолійович Ніцак). Усі вони не лише сумлінно сплачують податки та збори, а й надають благодійну допомогу нашій громаді. З-поміж фермерів завжди йдуть нам назустріч Рожко, Мхітарян, Подзигун, Кривоус, Бойчук.

Можу навести такий приклад соціального партнерства між керівниками промислових підприємств та Олександрівською громадою. Так, істотному збільшенню надходжень до бюджету ОТГ сприяла принципова позиція керівництва Олександрівського кар’єру – заробітна плата повністю виплачується «по-білому», завдяки чому суттєво зросла податкова база. Тож лише це підприємство щомісяця сплачує до нашого бюджету до 250 тисяч гривень.

Чималий зиск маємо й від співпраці із Южно-Українською АЕС, і це стосується не лише компенсації за ризик проживання у 30-кілометровій зоні довкола атомної станції. Генеральний директор цього підприємства, депутат обласної ради Володимир Анатолійович Лісніченко – дуже чудова людина, завжди іде назустріч у вирішенні соціально-економічних питань нашої ОТГ.

А щодо компенсації за «зону ризику», то чомусь у цьому році районна влада дивним чином розподілила кошти між громадами: Бузька ОТГ з населенням 4200 чоловік отримала 1,5 млн. грн., а Олександрівська ОТГ, де мешкає до 12 тисяч осіб, – всього 700 тисяч гривень.

screenshot_3

«Атомні» гроші насамперед спрямовуємо на освітлення населених пунктів. Олександрівка наразі освітлена на 95 відсотків. Тож ставлю завдання «підтягнути» у цьому плані і нові села ОТГ.

Водночас, за часів прем’єрства Яценюка, було змінено, і не нашу користь, формулу сплати податку за надра. Раніше 75 відсотків цього платежу йшло в ті місцеві громади, на території яких розташовані кар’єри, але тепер стовідсотково – на Київ. Де ж справедливість? Сподіваюсь, що таку «схему» буде усунено, адже самі місцеві громади мають негативні наслідки від експлуатації таких об’єктів – розбиті дороги, шкоду екології і таке інше.

До речі, про автошляхи. Нам вдалося знайти порозуміння з керівниками кар’єрів, і вони на безоплатній основі надають нам щебінь та пісок для ямкового ремонту комунальних доріг.

– У дечому вашій громаді пощастило, адже повз Олександрівку проходить національна

траса Р‑06 Улянівка – Миколаїв, тож місцеві мешканці мають можливість додаткового заробітку, відкриваючи заклади харчування та відпочинку. Водночас, створюються аварійно небезпечні ситуації, адже далеко не всі водії зважають на знаки обмеження дорожнього руху…

– Так, це серйозна проблема, яка мене особисто дуже хвилює. Статус траси, на жаль, не дозволяє встановити на ній «лежачі поліцейські». Тож ще вперше обійнявши цю посаду, я почав звертатися до Укравтодору з вимогою вирішити цю проблему. До того ж, наша школа розташована прямо обабіч траси й раніше траплялися навіть ДТП із летальним наслідком. Однак лише здобувши статус об’єднаної територіальної громади, ми отримали законну можливість самим зробити поблизу школи регульований пішохідний перехід. І незабаром такий довгоочікуваний світлофор таки буде встановлено!

screenshot_4

У дитсадочку «Калинонька», що в селищі Олександрівка, виховується 70 діточок. Родзинкою ДНЗ є те, що тут створено музеї – по напрямках безпеки життєдіяльності дітей, ремесла, фотовиставка «Я люблю Україну!», міні-музей «Українська оселя». У дитячому закладі дуже тепло, адже недавно селищна рада поміняла систему опалення, а ззовні будівлю пофарбували, перекрили дах тощо. Крім того, нещодавно за кошти селищної ради були придбані нові матраци, подушки, ковдри. «Микола Миколайович Бензар завжди нам допомагає, а у цьому році пообіцяв придбати нові меблі», – каже завідувачка ДНЗ «Калинонька» Наталя Філінок.

– Це добре. І все ж, об’єднавши зусилля трьох місцевих рад та, відповідно, бюджетів, який ефект відчули?

– Одразу скажу – ефект не настільки відчутний, як про те кажуть по телевізору. Натомість зрушення на краще безперечні. Так, власні надходження збільшилися вдвічі і становлять близько 17 мільйонів гривень. А загальний обсяг бюджету, з урахуванням усіх трансферів, складає до 38 млн. грн.

– А як щодо впорядкування земельних відносин, виведення недбайливих землекористувачів «із тіні»?

– Працюємо і над цим, адже земля сільгосппризначення – другий вагомий чинник прибуткової частини бюджету об’єднаної громади. Два наших землевпорядники та два юристи якраз і працюють над цими питаннями. Хоча, звісно, повний порядок в аграрній сфері ми наведемо лише тоді, коли землі за межами населених пунктів на території відповідних рад передадуть місцевим громадам.

– Деяким новоутвореним громадам районні чиновники чинять неабиякий спротив щодо передачі комунальних об’єктів, зокрема загальноосвітніх шкіл. Як із цим справи у Олександрівської громади?

– Усі чотири школи вже передані на наш баланс. У липні цього року створено відділ освіти, який укомплектований кваліфікованими фахівцями, у том числі – досвідченими бухгалтерськими кадрами районного відділу освіти. Очолила нову структуру Наталя Володимирівна Савенко.

screenshot_5

Водночас, у галузі дошкільної освіти маємо приємний клопіт. Через збільшення дітей віком до 6 років виникла нагальна проблема щодо розширення мережі та місткості дитячих садочків. Так, у трьох ДНЗ селища Олександрівки виховується і навчаєтьсяблизько 200 діточок, але є потреба в місцях ще для ста дітей. Тож селищна рада виготовила проект по реконструкції ДНЗ з тим, аби збільшити кількість груп. Наші об’єкти навіть потрапили до кошторису ДФРР, проте потім із незрозумілих причин фінансування «заморозилося».

Джерело інформації: http://www.rp.mk.ua/2017/11/oleksandrivska-gromada-z-viroyu-u-vlasni-sili/

 

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*