Не пропусти

Карта кабмина о ликвидации Вознесенского района, является официальным дополнением к проекту закона о новом территориальном устройстве

Правительство представило планы по продолжению реформы децентрализации. Как сообщил премьер-министр Владимир Гройсман, новый этап реформы рассчитан на период до 2020 года.

Одним из пунктов проекта является изменение территориального устройства — число областей останется прежним, а вот районы ждет «укрупнение». Согласно карте, представленной в презентации на сайте КМУ, в Николаевской области будет создано 3 района вместо существующих ныне 19.

screenshot_12

Также в правительстве обещают, что реформа будет способствовать «четкому разграничению полномочий и функций контроля различных уровней управления, а также активному развитию форм местной демократии, когда жители могут высказать свое мнение по разным вопросам не от выборов к выборам, а постоянно».

screenshot_17

Премьер-министр добавил, что большинство изменений ещё необходимо закрепить в Конституции «и сделать это быстро, чтобы провести местные выборы 2020 уже на новой законодательной и территориальной основе».

На илл. — новый план деления на районы Украины и Николаевской области в частности. Синим цветом обозначены нынешние границы районов, желтым — предложенный вариант нового деления.
По материалам презентации КМУ.

 

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=63508&pf35401=447393

ПРОЕКТ

Вноситься
Кабінетом Міністрів України

ЮВ. ГРОЙСМАН

“     ”                           2018 р.

Закон УкраЇни

Про засади адміністративно-територіального устрою України
_________________________________________________

Цей Закон визначає засади адміністративно-територіального устрою України, порядок утворення, ліквідації, встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць.

Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття адміністративно-територіального устрою України

  1. Адміністративно-територіальний устрій України — це зумовлена географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з розмежуванням її території на складові частини — адміністративно-територіальні одиниці з метою створення для всіх громадян України незалежно від місця їх проживання сприятливих умов для розвитку людського потенціалу, забезпечення необхідного рівня надання населенню адміністративних, соціальних та інших послуг, функціонування раціональної системи управління соціально-економічними процесами, збалансованого розвитку усієї території держави.

Стаття 2. Засади адміністративно-територіального устрою України

  1. Адміністративно-територіальний устрій України ґрунтується на засадах:

єдності та цілісності державної території;

збалансованості соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням історичних, економічних, екологічних, географічних, демографічних особливостей і культурних традицій;

унітарності, поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади;

додержання гарантованих державою соціальних стандартів з надання адміністративних, соціальних та інших послуг громадянам незалежно від місця проживання;

доступності жителів до послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

повсюдності юрисдикції виконавчої влади та місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених цим Законом;

цілісності території адміністративно-територіальної одиниці, відсутності анклавів, ексклавів;

гармонійності — включення в одну адміністративно-територіальну одиницю територій з різними показниками соціально-економічного розвитку.

Стаття 3. Законодавство у сфері адміністративно-територіального устрою

  1. Законодавство у сфері адміністративно-територіального устрою складається із Конституції України, цього Закону, інших законів та актів законодавства України.

Стаття 4. Система адміністративно-територіального устрою України

  1. Систему адміністративно-територіального устрою України становлять Автономна Республіка Крим, області, райони, райони в містах, а також міста, селища, села, на основі яких, на підставі та в порядку, що визначені цим Законом, формуються адміністративно-територіальні одиниці.

Адміністративно-територіальні одиниці є регіонального, субрегіонального, базового та допоміжного рівнів.

  1. Адміністративно-територіальними одиницями регіонального рівня (регіонами) є Автономна Республіка Крим, області.
  2. Адміністративно-територіальними одиницями субрегіонального рівня є райони в Автономній Республіці Крим та в областях.
  3. Адміністративно-територіальними одиницями базового рівня є громади, які утворюються на основі населених пунктів (сіл, селищ, міст).
  4. Адміністративно-територіальними одиницями допоміжного рівня є райони в містах.

Стаття 5. Адміністративно-територіальна одиниця

  1. Адміністративно-територіальна одиниця — це частина території України в установлених відповідно до закону межах, що є територіальною основою для організації та діяльності державних органів та/або органів місцевого самоврядування.
  2. Адміністративно-територіальна одиниця (крім району у місті) повинна відповідати таким ознакам:

1) наявність адміністративного центру;

2) кадрова, інфраструктурна, фінансова спроможність органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади здійснювати визначені законом повноваження у повному обсязі;

3) відсутність в її межах інших адміністративно-територіальних одиниць того ж рівня або адміністративно-територіальних одиниць нижчого рівня, що перебувають в юрисдикції інших адміністративно-територіальних одиниць того ж рівня;

4) нерозривність території адміністративно-територіальної одиниці;

5) наявність на території адміністративно-територіальної одиниці суб’єктів, спроможних надавати адміністративні, соціальні та інші послуги на рівні визначених державою стандартів;

6) наявність на території адміністративно-територіальної одиниці соціально-культурної інфраструктури.

  1. Адміністративно-територіальні одиниці одного рівня адміністративно-територіального устрою межують між собою.

Стаття 6. Населений пункт та тимчасове поселення

  1. Населений пункт — компактно заселене місце проживання людей, що утворилося внаслідок історичних традицій, господарської та іншої діяльності, має сталий склад населення, власне найменування, відокремлену територію та зареєстровано в порядку, передбаченому цим Законом.
  2. За містобудівними та соціально-економічними характеристиками населені пункти поділяються на такі категорії: міста, селища, села.
  3. Місто — населений пункт з переважно компактною забудовою, сталим складом населення, на території якого розташовані промислові і переробні підприємства, підприємства комунального господарства, житловий фонд, який має розвинуту соціальну, комунальну і транспортну інфраструктуру.
  4. Селище — населений пункт з переважно садибною забудовою, сталим складом населення, утворення та розвиток якого пов’язані з розташуванням на його території підприємств, залізничних вузлів, гідротехнічних та інших споруд і об’єктів, який має соціальну і комунальну інфраструктуру.
  5. Село — населений пункт із садибною забудовою, сталим складом населення, яке переважно зайняте у сільському, лісовому чи рибному господарстві, народних промислах, первинній переробці сільськогосподарської, лісової чи рибної продукції, наявності у жителів індивідуального господарства, присадибної ділянки.
  6. Міста належать до міських, а селища та села — до сільських населених пунктів.
  7. Межі населеного пункту встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням містобудівної документації, розробленої відповідно до законодавства України.
  8. Тимчасове поселення — компактна територія проживання (не менше одного року) людей за межами села, селища, міста.
  9. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Стаття 7. Громада

  1. Громада — це адміністративно-територіальна одиниця базового рівня, до складу якої входять один або декілька населених пунктів.
  2. Громада є територіальною основою для здійснення місцевого самоврядування жителями населених пунктів, що розташовані в межах території громади, формування і діяльності органів місцевого самоврядування.
  3. Населений пункт в межах території громади, де розташована сільська, селищна, міська рада та її виконавчі органи, є адміністративним центром громади.

 

Стаття 8. Район

  1. Район — це адміністративно-територіальна одиниця субрегіонального рівня, яка складається з громад, загальна чисельність населення яких становить не менше ніж 150 тис. жителів. На територіях із щільністю населення менше середньої щільності населення відповідної області район може мати меншу кількість жителів, якщо площа такого району перевищує середню площу району по області.
  2. Район є територіальною основою організації та діяльності місцевого органу виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органу місцевого самоврядування району, в тому числі для надання адміністративних, соціальних та інших послуг, що не можуть бути надані органами місцевого самоврядування на рівні громад.
  3. Адміністративний центр району визначається з урахуванням історичних особливостей, географічного розташування, наявності інфраструктури для розміщення місцевого органу виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органу місцевого самоврядування району.

Стаття 9. Район у місті

  1. У містах з метою оптимізації управління, належного здійснення органами місцевого самоврядування повноважень відповідно до принципу субсидіарності за рішенням міських рад можуть утворюватися райони у місті.
  2. Райони у місті набувають статусу адміністративно-територіальних одиниць у разі створення в них районних у місті рад, підпорядкованих їм виконавчих органів з переданими їм міськими радами повноваженнями.
  3. У містах з чисельністю населення понад 300 тис. райони як адміністративно-територіальні одиниці можуть створюватись міською радою за наявності в них населення чисельністю не менше ніж 150 тис. жителів.

Стаття 10. Регіон

  1. Регіон — це адміністративно-територіальна одиниця регіонального рівня, яка поділяється на райони, є територіальною основою утворення і діяльності органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади з метою здійснення державної регіональної політики, забезпечення збалансованого просторового розвитку та надання населенню визначених законом адміністративних, соціальних та інших послуг.
  2. Адміністративний центр регіону визначається з урахуванням наявності інфраструктури, що дає змогу розмістити місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади та орган місцевого самоврядування регіону, а також доступності адміністративного центру регіону для жителів районів, які входять до складу цього регіону.

Стаття 11. Адміністративно-територіальні одиниці із спеціальним статусом та території з особливим характером управління

  1. Адміністративно-територіальними одиницями із спеціальним статусом є міста Київ та Севастополь.
  2. На території адміністративно-територіальних одиниць із спеціальним статусом органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади здійснюють повноваження, віднесені окремими законами для громади, району, регіону.
  3. Окремими законами в межах частини однієї чи кількох адміністративно-територіальних одиниць визначаються з особливим характером управління:

території, що постраждали від техногенної катастрофи, — на період до подолання їх наслідків;

території, що постраждали від військових дій та окупації, — на період до встановлення конституційного ладу.

Стаття 12. Межі адміністративно-територіальних одиниць

  1. Межа адміністративно-територіальної одиниці — це умовно замкнена лінія на поверхні землі (водній поверхні), яка відокремлює її територію від територій інших адміністративно-територіальних одиниць того ж рівня. Межа адміністративно-територіальної одиниці є спільною для суміжних адміністративно-територіальних одиниць та може частково збігатися з лінією державного кордону України.
  2. Межі адміністративно-територіальних одиниць можуть визначатися:

1) по лінії державного кордону;

2) на суходолі — відповідно до меж земельних ділянок та землекористувань; за характерними точками і лініями рельєфу;

3) на річках та струмках — посередині головного фарватеру судноплавної ріки, посередині (на рівній відстані від берегів) несудноплавної ріки, її головного рукава, струмка;

4) на озерах та інших природних водоймах – за прямою лінією, що з’єднує виходи меж адміністративно-територіальних одиниць до берегів озера або іншої водойми;

5) на штучних водоймах — відповідно до лінії меж, що проходили на місцевості до їх заповнення, а у разі утворення чи зміни меж адміністративно-територіальних одиниць після заповнення штучних водойм — за прямою лінією, що з’єднує виходи меж адміністративно-територіальних одиниць до берегів штучної водойми;

6) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через ділянки річок та струмків, — таким чином, щоб міст, гребля або інша споруда повністю розташовувалися в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці;

7) на автомобільних дорогах — таким чином, щоб земляне полотно дороги розташовувалося в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці.

  1. Межа адміністративно-територіальної одиниці, що визначена на річці, струмку, озері чи іншій водоймі, не підлягає перенесенню у зв’язку із зміною обрису їх берегів або рівня води, зміною русла річки, струмка.
  2. Межі адміністративно-територіальної одиниці встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються відповідно до Закону України «Про землеустрій», погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць є обов’язковими для внесення до Державного земельного кадастру у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розділ ІІ
УТВОРЕННЯ, РЕОРГАНІЗАЦІЯ, ЛІКВІДАЦІЯ
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ,
НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ, ВСТАНОВЛЕННЯ ТА ЗМІНА ЇХ МЕЖ

Стаття 13. Підстави для зміни адміністративно-територіального устрою, утворення адміністративно-територіальних одиниць

  1. Зміна адміністративно-територіального устрою України є зміною кількості адміністративно-територіальних одиниць або зміною меж адміністративно-територіальних одиниць.
  2. Зміна меж адміністративно-територіальних одиниць здійснюється у таких випадках:

1) у разі включення частини території однієї адміністративно-територіальної одиниці до складу іншої адміністративно-територіальної одиниці такого ж рівня адміністративно-територіального устрою;

2) у разі уточнення меж адміністративно-територіальних одиниць у зв’язку із суспільними потребами.

  1. Зміна адміністративно-територіального устрою на рівні районів, а також зміна меж Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя відповідно до цього Закону може ініціюватися Кабінетом Міністрів України або Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами, Київською, Севастопольською міською радою, районними радами.
  2. Зміна адміністративно-територіального устрою на рівні громад може ініціюватися Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, районними радами або відповідними сільськими, селищними, міськими радами.
  3. Під час ініціювання зміни адміністративно-територіального устрою враховуються:

1) історичне обґрунтування;

2) вплив на умови життя населення;

3) вплив на стан соціально-культурної інфраструктури;

4) вплив на якість та доступність надання адміністративних, соціальних та інших послуг;

5) вплив на ефективність управління територією;

6) демографічна ситуація;

7) вплив на зміну транспортної доступності та комунікації;

8) вплив на підприємництво;

9) вплив на стан освіти та охорони здоров’я.

  1. Адміністративно-територіальні одиниці утворюються, якщо при цьому:

1) забезпечується кадрова, інфраструктурна, фінансова спроможність органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади здійснювати визначені законом повноваження для відповідного рівня адміністративно-територіальних одиниць в повному обсязі;

2) забезпечується нерозривність території адміністративно-територіальної одиниці;

3) на території адміністративно-територіальної одиниці наявні суб’єкти, спроможні надавати адміністративні, соціальні та інші послуги на рівні визначених державою стандартів;

4) на території адміністративно-територіальної одиниці наявний комплекс об’єктів (підприємств, установ, організацій) соціально-культурної інфраструктури.

  1. Зміна адміністративно-територіального устрою не здійснюється, якщо внаслідок цього виникає потреба у збільшенні міжбюджетних трансфертів з державного бюджету.

Стаття 14. Особливості утворення громади

  1. Утворення громади здійснюється на основі населеного пункту (міста, селища, села), який, як правило, є економічним та/або культурним центром для жителів навколишніх населених пунктів і на території якого наявні необхідні об’єкти соціальної, комунальної та інженерної інфраструктури із забезпеченням доступності до них жителів у межах території громади. Залежно від статусу населеного пункту, який є центром громади, громади поділяються на сільські, селищні, міські.
  2. Склад громади визначається шляхом віднесення до неї населених пунктів, що розташовані на меншій відстані до її адміністративного центру порівняно з адміністративними центрами інших громад. За однакової відстані до адміністративних центрів громад населені пункти включаються до складу громади виходячи із перспектив їх соціально-економічного розвитку.
  3. У разі коли створити громаду відповідно до частин першої та другої цієї статті неможливо, громада формується навколо населеного пункту, що розташований найближче до географічного центру громади. При цьому в зазначеному населеному пункті за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів забезпечується створення інфраструктури, необхідної для функціонування органів місцевого самоврядування.
  4. Мінімальна розрахункова кількість населення сільської громади визначається Кабінетом Міністрів України. Менша чисельність населення допускається для сільських громад, розташованих на важкодоступних територіях.
  5. Площа сільської громади не може бути меншою за половину середньої по Україні площі сільських громад, крім важкодоступних територій та прикордонних районів, де площа громади не може бути меншою за третину середньої по Україні площі сільських громад.

 

Стаття 15. Порядок утворення, реорганізації та ліквідації громад, перенесення адміністративних центрів

  1. Питання про утворення, реорганізацію та ліквідацію конкретних громад, перенесення їх адміністративних центрів визначаються законом.
  2. Закон про утворення, реорганізацію та ліквідацію громад визначає перелік населених пунктів, що входять до складу відповідних громад, їх назви, адміністративні центри. Додатком до закону є топографічна карта в масштабі 1:50 000 із зазначенням меж кожної із таких громад.
  3. Проект закону про утворення, реорганізацію та ліквідацію громад вноситься на розгляд Верховної Ради України суб’єктом права законодавчої ініціативи обов’язково разом з висновком Кабінету Міністрів України щодо його відповідності Конституції та законам України.
  4. До пояснювальної записки до проекту закону про утворення, реорганізацію та ліквідацію громад, крім відомостей, визначених Регламентом Верховної Ради України, включаються також відомості про:

1) основні демографічні показники у відповідних адміністративно-територіальних одиницях та їх розрахункові значення у разі утворення, реорганізації, ліквідації громад;

2) наявність суб’єктів, які надають адміністративні, соціальні та інші послуги відповідно до повноважень, віднесених законом до компетенції сільських, селищних, міських рад;

3) наявність на території адміністративно-територіальної одиниці соціально-культурної інфраструктури;

4) показники обсягів доходів та видатків місцевих бюджетів громад, а також їх розрахунковий обсяг у разі утворення, реорганізації, ліквідації громад;

5) результати громадського обговорення або місцевого референдуму, проведеного в адміністративно-територіальній одиниці, із зазначеного питання.

  1. Проект закону про перенесення адміністративного центру громади вноситься на розгляд Верховної Ради України суб’єктом права законодавчої ініціативи обов’язково разом з висновком Кабінету Міністрів України щодо відповідності його Конституції та законам України.
  2. До пояснювальної записки до проекту закону про перенесення адміністративного центру громади, крім відомостей, визначених Регламентом Верховної Ради України, включаються також відомості про:

1) основні демографічні показники населених пунктів, яких стосується проект закону;

2) наявність у населеному пункті, до якого переноситься адміністративний центр, приміщень, будівель та споруд для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

3) доступність населеного пункту, до якого переноситься адміністративний центр, для жителів інших населених пунктів у межах відповідної громади.

  1. Витрати, пов’язані з утворенням, реорганізацією та ліквідацією громад, а також витрати, пов’язані з перенесенням адміністративного центру громади, у разі ініціювання змін Кабінетом Міністрів України фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у разі ініціювання органами місцевого самоврядування – за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Стаття 16. Порядок утворення, реорганізації та ліквідації районів, перенесення їх адміністративних центрів

  1. Питання про утворення, реорганізацію та ліквідацію конкретних районів, перенесення їх адміністративних центрів визначаються законом.
  2. Законом про утворення, реорганізацію та ліквідацію районів визначаються перелік громад, що входять до кожного із районів, яких стосуються відповідні зміни адміністративно-територіального устрою, а також їх назви та адміністративні центри.
  3. Якщо рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію районів має наслідком утворення, реорганізацію та ліквідацію громад, законом визначається також механізм вирішення відповідних питань у порядку, встановленому статтею 15 цього Закону.
  4. Проект закону про утворення, реорганізацію та ліквідацію районів вноситься на розгляд Верховної Ради України суб’єктом права законодавчої ініціативи обов’язково з висновком Кабінету Міністрів України щодо відповідності його Конституції та законам України.
  5. До пояснювальної записки до проекту закону про утворення, реорганізацію та ліквідацію районів, крім відомостей, визначених Регламентом Верховної Ради України, включаються також:

1) відомості про обґрунтовану позицію відповідних органів місцевого самоврядування;

2) відомості про основні демографічні показники у відповідних адміністративно-територіальних одиницях та їх розрахункові значення у разі утворення, реорганізації, ліквідації районів;

3) відомості про наявність на території адміністративно-територіальної одиниці соціально-культурної інфраструктури;

4) відомості про наявність суб’єктів, які надають адміністративні, соціальні та інші послуги відповідно до повноважень, віднесених законом до компетенції органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади;

5) відомості про затверджений обсяг доходів і видатків місцевих бюджетів районів та громад, а також їх розрахунковий обсяг у разі утворення, реорганізації, ліквідації районів;

6) відомості про необхідність утворення, реорганізації чи ліквідації місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади (у разі потреби);

7) топографічна карта в масштабі 1:250000 із зазначенням меж сусідніх районів.

  1. Відповідна районна рада може ініціювати перенесення адміністративного центру району.
  2. До пояснювальної записки до проекту закону про перенесення адміністративного центру району до іншого населеного пункту, крім відомостей, визначених Регламентом Верховної Ради України, включаються також відомості про:

1) погодження проекту закону Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною обласною радою, районною радою, сільськими, селищними, міськими радами, яких стосується проект закону;

2) наявність у населеному пункті, до якого переноситься адміністративний центр, приміщень, будівель та споруд для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої і судової влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади;

3) доступність населеного пункту, до якого переноситься адміністративний центр району, для жителів інших громад району.

  1. Витрати, пов’язані з утворенням, реорганізацією та ліквідацією районів, а також витрати, пов’язані з перенесенням адміністративного центру району, у разі ініціювання змін Кабінетом Міністрів України фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у разі ініціювання змін органами місцевого самоврядування – за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Стаття 17. Порядок зміни меж села, селища

  1. Рішення про зміну меж села, селища приймається сільською, селищною, міською радою за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідною обласною державною адміністрацією, якщо ця зміна не спричиняє зміну меж зазначеної громади.
  2. Ініціювання процесу зміни меж села, селища здійснюється сільською, селищною, міською радою, до складу громади якої входить відповідне село, селище, на підставі розроблених містобудівних документів (генерального плану населеного пункту, схеми планування території адміністративно-територіальної одиниці).
  3. До подання сільської, селищної, міської ради Раді міністрів Автономної Республіки Крим, відповідній обласній державній адміністрації додаються:

1) обґрунтування доцільності зміни меж села, селища;

2) результати громадського обговорення у селах, селищах, межі яких змінюються;

3) проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці;

4) відомості про кількість населення в межах села, селища, основні демографічні показники населення;

5) прогнозний розрахунок видатків, пов’язаних з прийняттям рішення, та джерела їх відшкодування.

  1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідна обласна державна адміністрація протягом не більше трьох місяців від дня надходження подання, зазначеного у частині третій цієї статті, приймає рішення про погодження або непогодження зміни меж села, селища.
  2. Якщо зміна меж села, селища потребує зміни меж громади, рішення про зміну меж села, селища розглядається після зміни меж громади, здійсненої у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 18. Порядок зміни меж міста

  1. Рішення про зміну меж міста приймається Верховною Радою України у формі постанови. Додатком до постанови є топографічна карта в масштабі 1:50 000.
  2. Ініціювання процесу зміни меж міста здійснюється міською радою, до складу громади якої входить відповідне місто, на підставі розроблених містобудівних документів (генерального плану міста, схеми планування території адміністративно-територіальної одиниці).
  3. Рішення про ініціювання перед Верховною Радою України питання щодо зміни меж міста та про звернення до Кабінету Міністрів України щодо підтримки такого ініціювання приймає міська рада за поданням міського голови після підготовки документів, зазначених у частині четвертій цієї статті.
  4. До рішення міської ради додаються:

1) обґрунтування доцільності зміни меж міста;

2) результати громадського обговорення у місті, межі якого змінюються, щодо запропонованих змін, а також у сусідніх населених пунктах, якщо такі зміни зачіпають інтереси жителів цих населених пунктів;

3) проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці;

4) відомості про кількість населення в межах міста, основні демографічні показники населення;

5) прогнозний розрахунок видатків, пов’язаних з прийняттям рішення, та джерела їх відшкодування.

  1. Кабінет Міністрів України протягом не більше шести місяців від дня надходження звернення приймає рішення про підтримку або непідтримку рішення міської ради щодо ініціювання зміни меж міста.
  2. Кабінет Міністрів України не пізніш як через десять днів з дня прийняття рішення про підтримку рішення міської ради щодо ініціювання зміни меж міста подає зазначене рішення, а також рішення міської ради разом з документами, зазначеними у частині четвертій цієї статті, до Верховної Ради України.
  3. Якщо зміна меж міста потребує зміни меж громади, рішення про зміну меж міста розглядається після зміни меж громади, здійсненої у порядку, встановленому цим Законом.
  4. Рішення Київської чи Севастопольської міської ради щодо ініціювання зміни меж відповідно міста Києва, міста Севастополя готується у порядку, встановленому цією статтею, і подається Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України.

Стаття 19. Порядок віднесення тимчасового поселення до категорії сіл

  1. Рішення про віднесення тимчасового поселення до категорії сіл приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною обласною радою.
  2. Віднесення тимчасового поселення, яке розташоване поза межами існуючих населених пунктів, до категорії сіл здійснюється за умови, що поселення відповідає вимогам, зазначеним у частині п’ятій статті 6 цього Закону.
  3. Жителі тимчасового поселення ініціюють процес віднесення тимчасового поселення до категорії сіл шляхом звернення до сільської, селищної, міської ради, на території громади якої розташоване тимчасове поселення, шляхом прийняття відповідного рішення на загальних зборах громадян за місцем проживання.
  4. Сільський, селищний, міський голова за зверненням, зазначеним у частині третій цієї статті, або за власною ініціативою готує обґрунтування доцільності віднесення тимчасового поселення до категорії сіл та вносить на розгляд сільської, селищної, міської ради питання про доцільність клопотання перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою щодо такого віднесення тимчасового поселення.
  5. Рішення про клопотання перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою щодо віднесення тимчасового поселення до категорії сіл приймає сільська, селищна, міська рада за поданням відповідного голови після підготовки документів, зазначених у частині шостій цієї статті.
  6. До клопотання сільської, селищної, міської ради додаються:

1) обґрунтування доцільності віднесення тимчасового поселення до категорії сіл;

2) рішення загальних зборів громадян за місцем проживання у тимчасовому поселенні;

3) пропозиція щодо назви тимчасового поселення;

4) топографічна карта місцевості із зазначенням місця розташування тимчасового поселення та його меж;

5) відомості про кількість населення в межах тимчасового поселення, основні демографічні показники населення;

6) відомості про житловий фонд тимчасового поселення, про наявність в тимчасового поселення навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств комунальної форми власності, об’єктів соціальної, комунальної та транспортної інфраструктури, інших суб’єктів господарювання;

7) прогнозний розрахунок видатків, пов’язаних з прийняттям рішення, та джерела їх відшкодування.

  1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна рада протягом не більше шести місяців від дня надходження клопотання, зазначеного у частині п’ятій цієї статті, приймає рішення про віднесення тимчасового поселення до категорії сіл або відхиляє таке клопотання. У рішенні про віднесення тимчасового поселення до категорії сіл визначається його категорія та встановлюються межі тимчасового поселення.
  2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна рада невідкладно після прийняття рішення про віднесення тимчасового поселення до категорії сіл вносить до Верховної Ради України подання щодо найменування села.

 

 

Стаття 20. Порядок віднесення населеного пункту до категорії селищ

  1. Рішення про віднесення населеного пункту до категорії селищ приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною обласною радою.
  2. Віднесення населеного пункту до категорії селищ може здійснюватися за умови, що такий населений пункт відповідає вимогам, зазначеним у частині четвертій статті 6 цього Закону.
  3. Жителі населеного пункту ініціюють процес його віднесення до категорії селищ шляхом звернення до відповідного сільської, селищної, міської ради, на території громади якої розташований населений пункт, шляхом проведення загальних зборів громадян за місцем проживання.
  4. Підготовка і прийняття рішення сільською, селищною, міською радою про клопотання перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою щодо віднесення населеного пункту до категорії селищ здійснюється у порядку, встановленому частинами четвертою — п’ятою статті 19 цього Закону. У разі наявності у населеного пункту встановлених меж план землеустрою щодо їх встановлення не розробляється.
  5. До клопотання сільської, селищної, міської ради щодо віднесення населеного пункту до категорії селищ додаються:

1) обґрунтування доцільності віднесення населеного пункту до категорії селищ;

2) рішення загальних зборів громадян за місцем проживання;

3) копія рішення про встановлення меж населеного пункту або проект землеустрою щодо їх встановлення;

4) топографічна карта місцевості із зазначенням місця розташування населеного пункту та його меж;

5) відомості про кількість населення в межах населеного пункту, основні демографічні показники населення;

6) відомості про житловий фонд населеного пункту, про наявність у ньому навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств комунальної форми власності, об’єктів соціальної, комунальної та транспортної інфраструктури, інших суб’єктів господарювання;

7) прогнозний розрахунок видатків, пов’язаних з прийняттям рішення, та джерела їх відшкодування.

  1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна рада протягом не більше шести місяців від дня надходження клопотання приймає рішення про віднесення населеного пункту до категорії селищ або відхиляє таке клопотання. Якщо межі населеного пункту не були попередньо встановлені, у рішенні про віднесення населеного пункту до категорії селищ встановлюються його межі.
  2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна рада невідкладно після прийняття рішення про віднесення населеного пункту до категорії селищ вносить до Верховної Ради України подання щодо найменування селища.

Стаття 21. Порядок віднесення населеного пункту до категорії міст

  1. Рішення про віднесення населеного пункту до категорії міст приймає Верховна Рада України у формі постанови.
  2. Проект постанови Верховної Ради України про віднесення населеного пункту до категорії міст вноситься на розгляд Верховної Ради України суб’єктом права законодавчої ініціативи.
  3. Віднесення населеного пункту до категорії міст може здійснюватися за умови, що такий населений пункт відповідає вимогам, зазначеним у частині третій статті 6 цього Закону.
  4. Ініціювання процесу віднесення населеного пункту до категорії міст здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою.
  5. Сільський, селищний, міський голова на виконання рішення сільської, селищної, міської ради про ініціювання віднесення населеного пункту до категорії міст готує обґрунтування щодо доцільності віднесення населеного пункту до категорії міст та виносить на розгляд відповідної ради питання про доцільність клопотання перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою щодо підтримки такого віднесення населеного пункту.
  6. Рішення про клопотання перед суб’єктом права законодавчої ініціативи щодо віднесення населеного пункту до категорії міст та про звернення до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної ради щодо підтримки такого клопотання приймає сільська, селищна, міська рада за поданням сільського, селищного, міського голови після підготовки документів, зазначених у частині сьомій цієї статті.
  7. До клопотання сільської, селищної, міської ради додаються:

1) обґрунтування доцільності віднесення населеного пункту до категорії міст;

2) копія рішення про встановлення меж населеного пункту;

3) топографічна карта місцевості із зазначенням місця розташування  населеного пункту та його меж;

4) відомості про кількість населення в межах населеного пункту, основні демографічні показники населення;

5) відомості про житловий фонд населеного пункту, про наявність в населеному пункті навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, об’єктів соціальної, комунальної та транспортної інфраструктури, суб’єктів господарювання;

6) прогнозний розрахунок видатків, пов’язаних з прийняттям рішення, та джерела їх відшкодування.

  1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна рада протягом не більше шести місяців від дня надходження звернення приймає рішення про підтримку клопотання щодо віднесення населеного пункту до категорії міст або відхиляє таке клопотання.
  2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна рада не пізніш як через десять днів з дня прийняття рішення про підтримку клопотання щодо віднесення населеного пункту до категорії міст подає зазначене рішення, а також клопотання сільської, селищної, міської ради разом з документами, зазначеними у частині сьомій цієї статті, суб’єкту права законодавчої ініціативи.
  3. У разі потреби Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна рада одночасно із поданням рішення про підтримку клопотання щодо віднесення населеного пункту до категорії міст вносить подання суб’єкту права законодавчої ініціативи щодо найменування міста.

Стаття 22. Порядок найменування та перейменування адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів

  1. Кожна адміністративно-територіальна одиниця, кожний населений пункт має власну назву.
  2. Під час найменування чи перейменування адміністративно-територіальної одиниці не допускається:

1) присвоєння громаді назви іншої громади, що вже існує в межах відповідного регіону;

2) присвоєння району назви району, що вже існує в межах відповідного регіону.

  1. Назви адміністративно-територіальних одиниць регіонального рівня (регіонів) визначені Конституцією України.

Найменування та перейменування адміністративно-територіальних одиниць регіонального рівня здійснюється шляхом внесення змін до Конституції України.

  1. Назва громади чи району, як правило, відповідає назві населеного пункту, який є їх адміністративним центром.

У разі коли найменування, перейменування адміністративно-територіальної одиниці за назвою населеного пункту – адміністративного центру адміністративно-територіальної одиниці призводить до порушення положень частини другої цієї статті, такій адміністративно-територіальній одиниці надається інша назва з урахуванням історичних, культурних, географічних, етнічних та інших місцевих умов і особливостей.

  1. Питання про найменування та перейменування конкретної адміністративно-територіальної одиниці субрегіонального та базового рівня визначається законом.
  2. Проект закону щодо найменування та перейменування адміністративно-територіальної одиниці субрегіонального та базового рівня подається суб’єктом права законодавчої ініціативи.

До пояснювальної записки до проекту закону, крім відомостей, визначених Регламентом Верховної Ради України, включаються також відомості:

про подання відповідної ради;

про результати громадського обговорення або місцевого референдуму, проведеного в адміністративно-територіальній одиниці, із зазначеного питання;

про історичні відомості про населений пункт – адміністративний центр адміністративно-територіальної одиниці, у тому числі про всі відомі його назви;

про обсяг видатків, пов’язаних з найменуванням, перейменуванням адміністративно-територіальної одиниці, та джерела їх відшкодування.

  1. Рішення про найменування та перейменування населеного пункту приймається Верховною Радою України у формі постанови. Проект відповідної постанови вноситься на розгляд Верховної Ради України суб’єктом права законодавчої ініціативи з власної ініціативи або на клопотання відповідної сільської, селищної, міської ради разом з рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної ради про підтримку такого клопотання.
  2. Якщо перейменування населеного пункту, який є адміністративним центром адміністративно-територіальної одиниці, має наслідком перейменування цієї адміністративно-територіальної одиниці, рішення з цих питань приймається відповідно до частин першої – шостої цієї статті.
  3. Рішення про найменування, перейменування населеного пункту приймається з урахуванням результатів громадського обговорення або місцевого референдуму.
  4. Під час найменування, перейменування населеного пункту не допускається присвоєння назви іншого населеного пункту, що вже існує в межах відповідної громади.
  5. Рішення щодо клопотання перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою щодо найменування, перейменування населеного пункту, що входить до складу громади, приймається сільською, селищною, міською ради. До клопотання додаються:

1) обґрунтування запропонованої назви населеного пункту з посиланням на географічні, історичні, національно-культурні чи інші вагомі чинники, що є передумовою найменування (перейменування);

2) експертний висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, щодо найменування (перейменування) населеного пункту відповідно до частини шостої статті 8 Закону України “Про географічні назви”;

3) інформація про соціально-економічну характеристику населеного пункту;

4) топографічна карта місцевості із зазначенням місця розташування населеного пункту та його меж.

  1. Сільська, селищна, міська рада звертається до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної ради щодо підтримки клопотання про найменування (перейменування) населеного пункту.
  2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна рада протягом не більше ніж шести місяців від дня надходження звернення, зазначеного у частині дванадцятій цієї статті, приймає рішення про підтримку клопотання щодо найменування (перейменування) населеного пункту або відхиляє таке клопотання.
  3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна рада не пізніш як через десять днів з дня прийняття рішення про підтримку клопотання щодо найменування (перейменування) населеного пункту подає зазначене рішення, а також клопотання сільської, селищної, міської ради разом з документами, зазначеними у частині одинадцятій цієї статті, суб’єкту права законодавчої ініціативи.
  4. Витрати, пов’язані із найменуванням (перейменуванням) адміністративно-територіальної одиниці, населеного пункту, у разі ініціювання змін Кабінетом Міністрів України фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у разі ініціювання змін органом місцевого самоврядування — за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

 

 

Розділ ІІІ
ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР АДМІНІСТРАТИВНО-
ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ ТА НАСЕЛЕНИХ
ПУНКТІВ УКРАЇНИ

Стаття 23. Державна реєстрація адміністративно-територіальних одиниць та населених пунктів

  1. Відомості про адміністративно-територіальні одиниці та населені пункти включаються до Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць та населених пунктів (далі — Державний реєстр).
  2. Порядок державної реєстрації адміністративно-територіальних одиниць та населених пунктів затверджується Кабінетом Міністрів України.
  3. Державний реєстр формується і ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері територіальної організації влади, адміністративно-територіального устрою, розвитку місцевого самоврядування.
  4. Державний реєстр ведеться у формі електронної бази даних.
  5. До Державного реєстру включаються відомості про:

1) назву адміністративно-територіальної одиниці, населеного пункту;

2) перелік адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, що розташовані у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

3) межі та площу території адміністративно-територіальної одиниці, населеного пункту;

4) чисельність населення адміністративно-територіальної одиниці, населеного пункту станом на 1 січня поточного року.

  1. Відомості, що містяться в Державному реєстрі, є відкритими. Надання відомостей з Державного реєстру забезпечується на безоплатній основі.

Стаття 24. Підстави та порядок виключення адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів з Державного реєстру

  1. Виключення з Державного реєстру адміністративно-територіальної одиниці здійснюється на підставі закону про ліквідацію цієї адміністративно-територіальної одиниці.
  2. Виключенню з Державного реєстру підлягають населені пункти, в яких відсутні зареєстровані місця проживання фізичних осіб.
  3. Виключення з Державного реєстру населеного пункту здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної ради у разі, коли з моменту зняття з реєстрації місця проживання останньої фізичної особи пройшло не менше одного року.

Стаття 25. Офіційний довідник “Україна. Адміністративно-територіальний устрій”

  1. Кабінет Міністрів України на підставі відомостей Державного реєстру кожні три роки видає в електронній та друкованій формах офіційний довідник “Україна. Адміністративно-територіальний устрій”.

Розділ ІV
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім статей 7, 14 і 15, які набирають чинності одночасно з набранням чинності Законом України “Про адміністративно-територіальний устрій України”, яким визначатиметься перелік та склад адміністративно-територіальних одиниць.
  2. Установити, що до набрання чинності Законом України
    “Про адміністративно-територіальний устрій”, адміністративно-територіальними одиницями базового рівня в розумінні частини четвертої статті 4 цього Закону є адміністративно-територіальні одиниці, що є територіальною основою для діяльності сільських, селищних, міських рад.
  3. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року № 1654-Х “Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1981 р., № 12, ст. 179).
  4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3—4, ст. 27):

пункт “г” статті 6 викласти в такій редакції:

“г) встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць, а також зміна меж районів, міст і громад;”;

пункти “ж” і “з” статті 7 виключити;

пункти “є” і “ж” статті 8 виключити;

 

 

 

пункт “ж” статті 9 викласти в такій редакції:

“ж) прийняття рішення про клопотання до Верховної Ради України щодо зміни меж міста та про звернення до Кабінету Міністрів України щодо підтримки такого клопотання;”;

пункти “д” і “е1” статті 10 виключити;

у статті 12:

пункт “ї” викласти в такій редакції:

“ї) прийняття рішення про зміну меж сіл, селищ, якщо ця зміна не спричиняє зміну меж зазначеної громади;”;

доповнити статтю  пунктами “ї1” і “ї2”такого змісту:

“ї1) прийняття рішення про клопотання перед Верховною Радою України щодо зміни меж міста та про звернення до Кабінету Міністрів України щодо підтримки такого клопотання;”;

“ї2) встановлення меж районних в місті рад;”;

статтю 13 доповнити пунктом “е1” такого змісту:

“е1) підготовка висновку щодо проекту закону про утворення, реорганізацію та ліквідацію районів і громад, зміну їх меж;”;

статтю 16 доповнити пунктом “д1” такого змісту:

“д1) погодження зміни меж сіл, селищ, якщо ця зміна не спричиняє зміну меж зазначеної громади;”.

пункт “д” статті 17 викласти в такій редакції:

“д) погодження зміни меж сіл, селищ, якщо ця зміна не спричиняє зміну меж зазначеної громади;”;

статті 173 і 174 виключити;

статтю 175 після слова “встановлюються” доповнити словами “та змінюються”;

2) у Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами):

у статті 1:

в абзаці другому слова “села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр” замінити словами “адміністративно-територіальної одиниці базового рівня”;

абзац третій виключити;

 

 

доповнити Закон статтею 161 такого змісту:

“Стаття 161. Функціонування органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у зв’язку із зміною адміністративно-територіального устрою

  1. У разі зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць органи місцевого самоврядування адміністративно-територіальних одиниць припиняються шляхом реорганізації у порядку, встановленому законом.
  2. Повноваження місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, обраних до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць, завершуються в день набуття повноважень місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, обраних в нових адміністративно-територіальних одиницях.

Після закінчення повноважень місцевих рад, обраних до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць, їх виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження новообраною радою персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний територіальною громадою нової адміністративно-територіальної одиниці, очолює такий виконавчий комітет та входить до його персонального складу.

Після закінчення повноважень сільського голови, який одноособово здійснював функції виконавчого органу сільської ради до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць, відповідні функції одноособово здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний територіальною громадою нової адміністративно-територіальної одиниці, з дня набуття ним повноважень до затвердження відповідною радою персонального складу її виконавчого комітету.

  1. Територіальна громада нової адміністративно-територіальної одиниці є правонаступником усього майна, прав та обов’язків територіальних громад, які існували до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною в новій адміністративно-територіальній одиниці.

З дня набуття повноважень новоутвореною радою у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб — місцевих рад, обраних до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць, шляхом їх приєднання до юридичної особи — новообраної ради. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи — сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Юридична особа — місцева рада нової адміністративно-територіальної одиниці є правонаступником прав та обов’язків усіх юридичних осіб — місцевих рад, обраних до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць, з дня набуття повноважень місцевою радою нової адміністративно-територіальної одиниці.

  1. Назва представницького органу місцевого самоврядування адміністративно-територіальної одиниці як юридичної особи складається з частини, яка є похідною від власної назви населеного пункту, визначеного її адміністративним центром, у формі прикметника та відповідної загальної назви представницького органу місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська, районна у місті, районна, обласна рада).
  2. З дня затвердження сільською, селищною, міською радою нової адміністративно-територіальної одиниці персонального складу її виконавчого комітету в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб — виконавчих комітетів відповідних рад, що функціонували до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць, шляхом їх приєднання до юридичної особи — виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради нової адміністративно-територіальної одиниці. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи — виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Юридична особа — виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради нової адміністративно-територіальної одиниці є правонаступником прав та обов’язків юридичних осіб — виконавчих комітетів відповідних рад, що функціонували до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць, з дня затвердження сільською, селищною, міською радою нової адміністративно-територіальної одиниці персонального складу її виконавчого комітету.

  1. Назва виконавчого органу місцевого самоврядування нової адміністративно-територіальної одиниці як юридичної особи складається з відповідної назви виконавчого органу місцевого самоврядування (виконавчий комітет, управління, відділ тощо) та повної назви відповідного представницького органу місцевого самоврядування у родовому відмінку.
  2. Реорганізація юридичних осіб — сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих комітетів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється без повідомлення про неї органу, що здійснює державну реєстрацію, а також без збирання вимог кредиторів, отримання їх згоди.
  3. Під час проведення припинення юридичних осіб — місцевих рад та виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює відповідний голова, обраний територіальною громадою нової адміністративно-територіальної одиниці.

За поданням новообраного голови відповідна рада може утворити комісії для забезпечення здійснення таким головою повноважень з управління справами юридичних осіб, що реорганізуються.

  1. Після припинення повноважень рад, обраних до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць, виконавчих комітетів, сільського голови, який одноособово здійснював функції виконавчого органу сільської ради, видані ними нормативно-правові акти, не виконані акти індивідуальної дії зберігають чинність на відповідних територіях та для відповідних осіб.

Місцева рада, обрана в новій адміністративно-територіальній одиниці, виконавчий комітет можуть вносити зміни, визнавати такими, що втратили чинність, або скасовувати нормативно-правові акти відповідних органів місцевого самоврядування та посадових осіб, що функціонували до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць.

  1. Бюджети, сформовані до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць, виконуються окремо до закінчення бюджетного періоду з урахуванням особливостей, установлених цією статтею.

Місцева рада нової адміністративно-територіальної одиниці може вносити зміни до рішень про місцеві бюджети, прийняті відповідними радами до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць.

До завершення періоду окремого виконання бюджетів функції головних розпорядників, розпорядників бюджетних коштів продовжують здійснювати відповідні бюджетні установи в особі відповідного голови в новій адміністративно-територіальній одиниці, інших керівників бюджетних установ.

До завершення періоду окремого виконання бюджетів функції місцевих фінансових органів здійснюють:

відповідні місцеві фінансові органи, утворені до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць;

відповідний голова, обраний в новоутвореній адміністративно-територіальній одиниці, якщо місцеві фінансові органи не були утворені згідно із законом.

Залишки коштів на кінець бюджетного періоду бюджетів, сформованих до зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць, перераховуються до бюджету новоутвореної адміністративно-територіальної одиниці на підставі платіжних доручень за підписом відповідного голови, обраного в новоутвореній адміністративно-територіальній одиниці.

  1. Державна реєстрація припинення юридичних осіб — місцевих рад, виконавчих комітетів шляхом приєднання здійснюється на підставі заяви, поданої відповідним головою, обраним в новоутвореній адміністративно-територіальній одиниці, або уповноваженою ним особою суб’єкту державної реєстрації.

Державна реєстрація припинення юридичних осіб — виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, які забезпечують окреме виконання бюджетів, здійснюється не раніше затвердження бюджету радою, обраною в новоутвореній адміністративно-територіальній одиниці.

  1. Юридична особа — місцева рада, виконавчий комітет є такою, що припинилася, з дня внесення запису про її припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу — місцеву раду, виконавчий комітет, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, здійснюється на підставі заяви, поданої відповідним головою, обраним в новій адміністративно-територіальній одиниці, або уповноваженою ним особою.”;

частину першу статті 78 доповнити пунктом 4 такого змісту:

“4) ліквідації відповідної адміністративно-територіальної одиниці в установленому законом порядку.”;

частину першу статті 79 доповнити пунктом 7 такого змісту:

“7) зміни кількості адміністративно-територіальних одиниць.”.

3) у Законі України “Про географічні назви” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 27, ст. 360):

в абзаці третьому статті 1 слова “міста, селища, села тощо” замінити словами “громади тощо; населеного пункту — міста, селища, села тощо”;

частину сьому статті 5 викласти в такій редакції:

“Назва адміністративно-територіальної одиниці, є похідною від назви населеного пункту, який є її адміністративним центром, із зазначенням її рівня та категорії. Як виняток, назва адміністративно-територіальної одиниці є похідною від географічного чи історичного найменування території, де розташована адміністративно-територіальна одиниця.”.

  1. Кабінету Міністрів України:

1) протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом розробити проект Закону України “Про адміністративно-територіальний устрій України” відповідно до вимог цього Закону;

2) затвердити порядок державної реєстрації адміністративно-територіальних одиниць та населених пунктів;

3) затвердити порядок проведення консультацій з відповідними органами місцевого самоврядування, яких стосуються зміни адміністративно-територіального устрою, під час підготовки законопроекту про утворення, реорганізацію та ліквідацію громад, зміну їх меж;

4) у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

5) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

6) у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін до законодавчих актів, що випливають з цього Закону.

  1. До завершення реформування адміністративно-територіального устрою України відповідно до вимог цього Закону та Закону України “Про адміністративно-територіальний устрій України” місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження у межах територій існуючих адміністративно-територіальних одиниць.

              Голова
Верховної Ради України

 

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*