ФГВФЛ продал базу отдыха «Мечта» в Коблево с 70% скидкой

bd15c088503947a4fc1ef3db8505cc7f_l

Фонд гарантирования вкладов физических лиц продал базу отдыха «Мечта» в Коблево Николаевской области.

Аукцион по продаже актива состоялся 21 августа, сообщает FinClub.

В нем приняли участие ФЛП Татьяна Григорьевна Хнычкина и юридическая компания «Эвинко». Последняя предложила за лот большую сумму – 15,6 млн грн и стала победителем. Собственником юрфирмы является житель Николаева Сергей Кириличенко.

База находилась на балансе Диамантбанка. Ее площадь составляет 4 274,69 кв. м. Кроме базы также продан земельный участок площадью 3,4 га. Первоначально база отдыха выставлялась на торги за 49,5 млн грн, но в конечном итоге дисконт при ее продаже составил 70%.

Напомним Диамантбанк оспаривает в судах Украины ликвидацию ПАТ «ВОЗКО», а  Укрэксимбанк  пытается в судебном порядке взыскать с Кернера С.М. 18 мил дол. США и 57 мил грн., по кредиту поручителем которого он выступал.

Также по этим спорам было возбуждено ряд уголовных дел.

bez-nazvaniya18

                                                              Державний герб України

Справа №490/3029/16-к 09.07.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря Єфіменка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керуючого філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2018 року про відмову у задоволені його скарги на постанову старшого слідчого з ОВС ВКП СУ ФР ГУ ДЕС у Миколаївській області від 30.03.2018 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32015150000000080.

Учасники судового провадження:

прокурор Мовчан Г.М.,

представник філії АТ «Укрексімбанк» ОСОБА_5

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва у задоволені скарги ОСОБА_4 відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник філії АТ «Укрексімбанк» просить скасувати ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу на постанову старшого слідчого з ОВС ВКП СУ ФР ГУ ДЕС у Миколаївській області про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32015150000000080.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.

На обґрунтування апеляційних вимог представник філії АТ «Укрексімбанк» зазначає, що слідчим суддею не надана належна увага фактам, викладеним у скарзі на постанову слідчого, у звязку з чим ухвала є незаконною та необґрунтованою.

В постанові слідчий зазначив, що в ході досудового розслідування не встановлено обставин, які б свідчили про фіктивність договору, проте на підставі чого слідчий дійшов до такого висновку, та які при цьому здійснив слідчі дії незрозуміло.

На його думку договор між ПАТ «ВОЗКО» та ТОВ «ГВП Хімматеріали» від 07.05.2002 р. на виконання якого питання розрахунків виникало через десять років, не існувало.

Посадові особи ПAT «ВОЗКО» стверджували, що сума, яку необхідно було сплатити, виникала лише після надходження вимоги ТОВ «ГВП Хімматеріали». Але таке виправдовування є недоречним, оскільки визначення періоду сплати за зобовязанням не звільняє від обовязків проводити належним чином згідно чинного законодавства облік наявної заборгованості, дану заборгованість необхідно було обліковувати та надавати банку перед отриманням кредитів. Крім цього відсутність належного обліку сприяло і ТОВ «ГВП Хімматеріали» зменшувати обєкт оподаткування, що не дало змоги податковим органам контролювати поточні зобовязання, своєчасно реагувати на події, і як результат завдало великої майнової шкоди крім банку і державі у вигляді не сплати податків.

Протягом досудового розслідування, постанови слідчого про закриття кримінального провадження неодноразово скасовувались з вказівками про виконання певних дій. Проте слідчий не виконав рекомендацій суду та не вжив належних заходів з встановлення звязків між кінцевими вигодонабувачами банкрута ПAT «ВОЗКО» і підприємством ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг», яке придбало майно на аукціоні.

На переконання апелянта фактичними власниками ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг» i ПAT «ВОЗКО» є одні й ті ж особи, які неправомірними способами мали на мети позбутися зобовязань за кредитами та продовжувати здійснювати виробничу діяльність. Належної уваги слідчий суддя по встановленню істини у даному питання не надав.

За даними наявними у АТ «Укрексімбанк» за 2014 р. на рахунки ПАТ «ВОЗКО» надійшло 5000000 дол. США; 783000 евро; 69000000 rрн. За 2014 р. ПАТ «ВОЗКО» повинно було сплатити: 2800000 дол. США; 3500 евро; 25500000 грн. Фактично за 2014 р. ПАТ «ВОЗКО» сплатило: 649000 дол. США; 2600 евро; 522000 грн. Вважає, що до ПАТ «ВОЗКО» могли бути надходження на рахунки і через інші банківські установи, але слідством це не встановлювалось, тимчасовий доступ до рахунків ПАТ «ВОЗКО» не проводився, обсяг надходжень та витрат не досліджувався.

Посадові особи ПАТ «ВОЗКО» стверджують про нібито відсутність коштів на сплату зобовязань за кредитами. Разом з тим протягом 2014-2015 років ПАТ «ВОЗКО» перераховувало значні суми коштів на рахунки фіктивних підприємств, фактично, як потім зясовано банком, лише через рахунки АТ «Укрексімбанк» перераховано близько 23600000 грн. Належної уваги по встановленню істини у даному питанні слідчим суддею не надано.

Окрім цього, слідчим не повному обсязі виконано вказівки по кримінальному провадженню заступника начальника Головного управління начальника управління організації досудового розслідування Головного слідчого управління фінансових розслідувань полковника податкової міліції від 23.06.2016 р.

На думку апелянта фактичні власники ПAT «ВОЗКО» заздалегідь готуючись до фіктивного банкротства, навмисно не направляли кошти у необхідному обсязі на погашення кредиту, а перераховували їх на інші підприємства, у тому числі для отримання готівкових коштів на фіктивні підприємства для розрахунків за надані неправомірні послуги особам, які сприяли уникненню зобовязань, та ймовірно для конвертації у готівку отриманої виручки з виведенням її з активів підприємства.

Зауважує, що за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2015 р. встановлено фіктивність підприємства ТОВ «ОСОБА_6 ЛТД». За даними АТ «Укрексімбанк» в період 2014 року ПАТ «ВОЗКО» здійснило перерахування грошових коштів на поточні рахунки фіктивного підприємства ТОВ «ОСОБА_6 ЛТД» в сумі 3736053 грн.

За вирокомКіровського районногосуду м.Дніпропетровська від13.04.2016р.встановлено фіктивнепідприємництво ТОВ«Компанії «Лівентас».За данимиАТ «Укрексімбанк»у 2014року ПАТ«ВОЗКО» здійснилоперерахування грошовихкоштів напоточні рахункипідприємства ТОВ «Компанія Лівентас» у сумі 365534 грн.

Отже, у слідчих органів інших регіонів України вже є встановлені окремі факти взаємовідносин посадових осіб ПАТ «ВОЗКО» з фіктивними підприємствами.

Використання фіктивних підприємств для зменшення платоспроможності ПАТ «ВОЗКО», та з метою доведення підприємства до банкрутства підтверджується ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2015 р. в межах кримінального провадження №32014100110000239 за змістом якої, досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2014-2015 років через фіктивне підприємство ТОВ «Соліра-Трейд» (ЄДРПОУ 39490429), здійснювалось зняття готівкових коштів у відділеннях банківських установ в сумі близько 1 млн. грн., які перераховувались від ПАТ «ВОЗКО». Фіктивність ТОВ «Соліра-Трейд» підтверджується вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.09.2015 р. в межах кримінального провадження №32015100110000235 від 25.08.2015 р.

Слідчим не проведено почеркознавчої експертизи документів, а саме договору від 02.04.1997 р. та додаткової угоди до нього від 07.05.2002 р., які укладені між ПАТ «ВОЗКО» та ТОВ «ГВП Хімматеріали», оригінали яких необхідно здобути під час кримінального провадження.

Слідчим не проведено експертизу давності паперу, повторної судово-економічної експертизи у звязку з тим, що висновки експертизи суперечать висновкам аудиту, та сама експертиза проведена на підставі не первинних документів, а в основному наданих представниками ПАТ «ВОЗКО», відносно яких і здійснювалось кримінальне провадження Не проведена перевірка обґрунтованості коштів, які зараховані на рахунки фіктивних підприємств, що також стало фактором вимивання активів підприємства та доведення його до неплатоспроможності.

За наведеного, апелянт вважає, що слідчий необґрунтовано та передчасно прийняв рішення про закриття кримінального провадження, оскільки не проведено ряд слідчих дій та не в повному обсязі виконано клопотання потерпілої сторони, вказівки процесуальних керівників, слідчого судді.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

Керуючий філії ПАТ «Державний експорно-імпортний банк України» в м. Миколаєві звернувся до суду із скаргою на постанову старшого слідчого з ОВС ВКП СУ ГУ ДФС у Миколаївській області від 30.03.2018 р. про закриття кримінального провадження №32015150000000080, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена передчасно, незаконно, без належної оцінки обставин, які зазначались банком, та підлягає скасуванню, оскільки слідчим, з метою отримання доказів фактичного фінансового стану ПАТ «ВОЗКО» та можливостей сплачувати кредит не встановлено переліку всіх відкритих вказаним підприємством рахунків, клопотання про це до суду не подавалось. Висновки судово-економічної експертизи суперечать висновкам аудиту, здійсненого на підставі документів, наданих представниками ПАТ «ВОЗКО», які є зацікавленими особами, а відтак, є необхідність у проведенні повторної експертизи. Зазначення слідчим про те, що твердження банку про штучний характер боргу ПАТ «ВОЗКО» перед ТОВ «ГВП Хімматеріали» спростовуються допитами керівництва ТОВ «ГВП Хімматеріали», ліквідаторів ПАТ «ВОЗКО», які підтвердили реальність даного договору, однак за переконанням банку всі ці особи є повязаними та є учасниками злочину, незрозумілим є і предмет договору. Слідчим не вжито заходів щодо встановлення обставин та причин ненадання достовірних даних про наявну кредиторську заборгованість у значних розмірах посадовими особами ТОВ «ВОЗКО», не виконані вказівки прокурора в порядку ст. 39 КПК України стосовно призначення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз, а також вказівки, зазначені в ухвалі Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.11.2016 р. На думку заявника, слідчому необхідно повторно звернутись до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про проведення аналізу та підготовки висновку стосовно наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, проведення експертизи давності паперу, перевірки обґрунтованості коштів, які зараховані на рахунки фіктивних підприємств, що стало фактором вимивання активів підприємства та доведення його до неплатоспроможності.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження №32015150000000080 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 219 КК України, за повідомленням ПАТ «Діамантбанк» про те, що службові особи ПАТ «ВОЗКО» з корисливих мотивів штучно довели підприємство до неплатоспроможного стану, що завдало великої матеріальної шкоди кредитору в особі ПАТ «Діамантбанк», у вигляді несплати кредитних зобовязань. 22.01.2016 р. у вказаному кримінальному провадженні ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» отримало статус потерпілого.

Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя обґрунтував своє рішення тим що, оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження від 30.03.2018 р. є вмотивованою та ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Слідчим в ході проведення досудового розслідування допитано свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, отримано копії документів обліково-реєстраційної справи ТОВ «ГВП Хімматеріали», копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_8 про відступлення часток та вихід зі складу засновників ТОВ «ГВП Хімматеріали» від 15.09.2017 р., копію заяви ОСОБА_8 від 16.03.2016 р., пояснення ОСОБА_8 від 16.03.2016 р., направлено постанову про проведення процесуальних дій на іншій території від 22.01.2016 р., на виконання якої допитано, як свідків ОСОБА_19, арбітражного керуючого ОСОБА_20, повторно ОСОБА_9 та ОСОБА_8, відібрано для проведення експертизи зразки почерку останнього, долучено копію аудиторського висновку (звіт незалежного аудитора) щодо фінансової звітності ПАТ «ВОЗКО» станом на 31.12.2014 р., направлено запит до Головного управління статистики у Миколаївські області про отримання ряду документів ПАТ «ВОЗКО» за період 2012-2015 р.р., подано до суду клопотання про надання тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні Господарського суду Миколаївської області, ПАТ «Укрексімбанк», Оболонської районної і місті Києві адміністрації тощо.

На виконання вказівок слідчого судді, визначених ухвалами від 07.11.2016 р. та від 03.05.2017 р., слідчим допитано, як свідків, колишніх працівників ПАТ «ВОЗКО» ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, сформовано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо ПАТ «ВОЗКО» та ТОВ «ВОЗКО», з якого вбачається, що засновники та вигодоодержувачі вказаних підприємств є різні люди, допитано як свідка завідуючого сектором адміністрування кредитних проектів відділу активних операції філії в. м. Миколаєві ПАТ «Укрексімбанк» ОСОБА_24, направлено запит до філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», щодо надання інформації про заборгованість за кредитами, строкам сплати зобовязань, нарахованим відсоткам інших платежів тощо, на який відповідь надана не в повному обсязі, скеровано запит до ПАТ «Діамантбанк» щодо надання інформації про виконання зобовязань ПАТ «ВОЗКО» перед ПАТ «Діамантбанк», однак інформація, з посиланням на ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не надана, оскільки є банківською таємницею, отримано аудиторський звіт від 24.01.2017 р., виконаний на підставі адвокатського запиту до ТОВ Аудиторської фірми «Закон-Аудит», з метою визначення величини отриманих та сплачених грошових коштів ТОВ «ВОЗКО» за кредитними договорами з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за період з 2007 по 2015 роки, отримано інформацію щодо відокремлених підрозділів ПАТ «ВОЗКО», дані про банківські рахунки, отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдінг», допитано, як свідка, юриста ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг» ОСОБА_6, яким до протоколу допиту долучено лист НБУ щодо реєстрації договору позики, повідомлення про договір, укладений резидентом-позичальником, який не є банком, повідомлення про реєстрацію договору позики від 16.11.2015 р. № 1, зареєстрованого в НБУ 08.12.2015 р. за №18877, направлено запит до Національного депозитарію України щодо надання інформації про склад акціонерів ПАТ «ВОЗКО», кількість акцій в кількісному та відсотковому значенні станом на 29.12.2015 р., направлено запит до ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдінг» на момент придбання ПАТ «ВОЗКО», статутний капітал ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдінг», суму придбання цілісного майнового комплексу ПАТ «ВОЗКО», походження коштів, за які його придбано, на який надано відповідь з долученням копії статуту ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг», копія договору позики №1 від 16.11.2015 р., копія повідомлення НБУ про реєстрацію договору позики від 08.12.2015 р., копії виписок по рахунках ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдінг» за весь період 2015 року, отримано від ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдінг» завірені копії банківських документів за 2015 рік (виписки по рахункам, реєстри операцій, платіжні доручення), долучено копії документів з матеріалів кримінального провадження №12015150190000013 від 07.02.2015 р., що містять інформацію про обставини укладення кредитних договорів між ПАТ «ВОЗКО» та ПАТ «Укрексімбанк», висновки експертів, в яких досліджується фінансовий стан ПАТ «ВОЗКО» та можливість виконувати зобовязання перед банком, допитано, як свідка, експерта Миколаївського відділення ОНДІСЕ Міністерства юстиції України ОСОБА_25, направлено запит керівнику ТОВ «В-Центр» ОСОБА_26 про надання інформації про участь підприємства в аукціоні щодо продажу майна ПАТ «ВОЗКО», на який отримано відповідь та долучено відповідні документи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, пояснення представника ПАТ «Укрексімбанк» на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали, надані судом та матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Порядок розгляду скарг на постанову слідчого про закриття кримінального провадження передбачений ст. 306 КПК України.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

При цьому, у відповідності із вимогами КПК України, слідчій зобовязаний вчинити всі необхідні дії при проведенні досудового розслідування, які спрямовані на збирання, перевірку та оцінку доказів, версій у їх сукупності, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

При розгляді скарги керуючого філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову старшого слідчого з ОВС ВКП СУ ФР ГУ ДФС у Миколаївській області від 30.03.2018 р. про закриття кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №32015150000000080 слідчий суддя цих вимог, на думку апеляційного суду, дотримався та дійшов вірного висновку про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено відповідно до діючого кримінального процесуального законодавства.

З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що за заявою голови правління ПАТ «Діамантбанк» від 02.10.2015 р., в якій останній зазначав про наявність в діях посадових осіб ПАТ «ВОЗКО», складу злочинів, передбачених ст. ст. 212219222 КК України, 19.11.2015 р. до ЄРДР за № 32015150000000080, внесені відомості про кримінальне правопорушення за попередньою правовою кваліфікацією за ст. 219 КК України, а саме доведення до банкрутства.

22.01.2016 р. ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» залучений до провадження, як потерпілий.

Слідчим в ході проведення досудового розслідування допитано свідків ОСОБА_7 (головний бухгалтер ДНЗ в м. Києві), ОСОБА_8 (колишній керівник та власник ТОВ «ГВП Хімматеріали»), ОСОБА_9 (головний бухгалтер ТОВ «ГВП Хімматеріали»), ОСОБА_27 (керівник ТОВ «ГВП Хімматеріали» після ОСОБА_8А.), ОСОБА_11 (головний бухгалтер ТОВ «ГВП Хімматеріали» після ОСОБА_9В.), ОСОБА_19 (одна із власників ТОВ «ГВП Хімматеріали»), ОСОБА_20 (арбітражний керуючий, ліквідатор ПАТ «ВОЗКО») ОСОБА_12 (новий власник ТОВ «ГВП Хімматеріали»), ОСОБА_13 (колишній генеральний директор ПАТ «ВОЗКО»), ОСОБА_14 (юрист Горбачова А.А.), ОСОБА_28 (колишній голова правління ПАТ «ВОЗКО») ОСОБА_15 (колишній юрист ПАТ «ВОЗКО»), ОСОБА_16 (колишній працівник ПАТ «ВОЗКО»), ОСОБА_17 (колишній головний технолог ПАТ «ВОЗКО»), ОСОБА_18 (колишня головний бухгалтер ПАТ «ВОЗКО»), в тому числі потворно допитані ОСОБА_8 та ОСОБА_9

До матеріалів кримінального провадження долучені: копії договору ПАТ «ВОЗКО» із ТОВ «ГВП Хімматеріали», та інші копії документів та фінансової звітності ТОВ «ГВП Хімматеріали», копії рішень Господарського суду Миколаївської області, копії листів ПАТ «ВОЗКО» до банків та інших установ в яких просило про реструктуризацію оплати процентів і погашення кредитів, в тому числі премєр міністру України про сприяння у розвитку ТОВ «ВОЗКО» тощо, долучені плани розвитку ПАТ «ВОЗКО» та заходи по стабілізації роботи і погашення заборгованості по кредитним договорам, копія аудиторського висновку (звіт незалежного аудитора) щодо фінансової звітності ПАТ «ВОЗКО» станом на 31.12.2014 р., в якому зазначено, що якщо виключити вплив на фінансову звітність зовнішніх факторів, таких як знецінення національної валюти, яке призвело до суттєвого росту витрат на погашення кредитної заборгованості та втрат ринків збуту внаслідок політичної ситуації в країні, яке призвело до падіння обсягів реалізації продукції, на думку аудитора, в цілому фінансовий стан ПАТ «ВОЗКО» можна визнати фінансово стійким.

Постановою слідчого від 26.09.2016 р. кримінальне провадження закрито.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.11.2016 р. постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована.

На виконання ухвали суду слідчим допитані свідки ОСОБА_21 (начальник відділу економічного аналізу собівартості продукції ПАТ «ВОЗКО»), ОСОБА_22 (технолог ПАТ «ВОЗКО»), ОСОБА_29 (начальник відділу технічного контролю, заступник інженера, технолог ПАТ «ВОЗКО»), якими підтверджено те, що використання НОУ-ХАУ мало економічний ефект для ПАТ «ВОЗКО»

Слідчим надіслані запити до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» та ПАТ «Діамантбанк» щодо фінансових питань із ПАТ «ВОЗКО». ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» надав неповну інформацію, а ПАТ «Діамантбанк» відмовився надавати інформацію з посиланням на ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Слідчим отримано звіт аудиторської фірми «Закон-Аудит» про фактичні результати від 24.01.2017 р., за змістом якого аудиторська процедура здійснена на підставі документів, отриманих від ПАТ «Укрексімбанк», в обґрунтування позовних вимог по цивільній справі №473/1616/15-ц про стягнення заборгованості по кредитам: довідки про заборгованість ПАТ «ВОЗКО» за кредитними договорами перед АТ «Укрексімбанк» станом на 01.06.2015 р., включаючи розрахунки заборгованості за основним боргом, процентами за користування кредитами, комісії за управління кредитами, виписки по рахунках, відкритим ПАТ «ВОЗКО» у АТ «Укрексімбанк», по обліку кредиторської заборгованості, нарахованих відсотків та комісії за управління кредитами (включаючи прострочену заборгованість) за кредитними договорами станом на 01.06.2015 р. (в оригіналах). Також отримано від ліквідатора копію звіту ліквідатора ПАТ «ВОЗКО» про результати погашення заборгованості, затвердженого ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.12.2015 р. по справі №915/1036/15, включаючи реєстр вимог кредиторів, який містить інформацію стосовно розміру задоволених вимог кредиторів у процесі ліквідації ПАТ «ВОЗКО».

Відповідно аудиторського звіту, з 2007 року сукупно по кредитним договорам з ПАТ «Укрсімбанк» ПАТ «ВОЗКО» отримано 29922080 доларів США, 259547 євро, та 9417407 грн., з яких фактично повернуто банку 24078694 доларів США, 268731 євро та 10818245 грн. (в тому числі основного боргу, відсотків та комісій). У відсотковому відношенні розмір отриманих та повернутих грошових коштів становить 80,47% по доларах США, 103,54% по євро та 114,87% по гривням.

Аудитором підтверджено, що заборгованість за кредитами не була сталою, ПАТ «ВОЗКО» здійснювало її регулярне погашення, починаючи з моменту отримання і до 2014 року, коли неможливість виплат по валютним кредитам була викликана обєктивними причинами (різке знецінення національної валюти, введення НБУ валютних обмежень, втрата основних ринків збуту та ринку сировини РФ, Крим Донбас, втрата Донецької філії разом із продукцією на складах, запровадження АТО, зростання цін на сировину та матеріали тощо).

Зазначено, що за результатами оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 29.12.2015 р. про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу ПАТ «ВОЗКО» та ліквідацію ПАТ «ВОЗКО», постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2017 р. у справі №915/1036/15 зазначена ухвала, а також постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 р., залишені без змін, скарги ПАТ «Укрексімбанк» та ПАТ «Діамантбанк» — без задоволення.

На підтвердження впровадження та використання ПАТ «ВОЗКО» з 1997 року патенту №24751 «Спосіб обробки голини» на підставі ліцензійного договору надано копію технічної пропозиції про впровадження нової технології обробки голини, затвердженої директором ТОВ «ГВП Хімматеріали» 02.04.1997 р., з описом новизни технології, коротким описом та розрахунком економії матеріалів, а також акти про освоєння способу обробки голини згідно ліцензійного договору за 1997 та1998 роки (на початку впровадження одного з двох в подальшому використовуваних патентів).

Постановою слідчого від 28.02.2017 р. кримінальне провадження закрито.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.05.2017 р. постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована, слідчого зобовязано вчинити певні дії.

На виконання ухвали, слідчим встановлено, що підприємство, яке придбало майно ПАТ «ВОЗКО» є ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг».

Слідчим отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ «ВОЗКО», інформація про власників підприємства, рахунки та відокремлені підрозділи ПАТ «ВОЗКО», дані про директорів ПАТ «ВОЗКО», отримано дані про ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг», його власників та інше.

Окрім цього отримані дані щодо ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг» статут, лист НБУ про реєстрацію договору позики із ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг», платіжне доручення № 1 про перерахування коштів 22000000 грн. для участі в торгах (10% від початкової суми за комплекс ПАТ «ВОЗКО»), копії виписок по рахунках ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг» тощо.

Допитано свідка ОСОБА_6 (директор ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг»)

Отримано висновок комісійної судово-економічної експертиз Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Мінстерства юстиції України від 04.04.2017 р.

Наведені дані свідчать про те, що слідчим повно, обєктивно та неупереджено проведено всі можливі слідчі дії для встановлення фактів та обставин можливої причетності, як посадових осіб ПАТ «ВОЗКО» так і інших осіб до вчинення злочину, передбаченого ст. 219 КК України, а саме доведення до банкрутства підприємства ПАТ «ВОЗКО» у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №32015150000000080.

Слід зазначити, що в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42015150190000013, слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області проводилось досудове розслідування, за фактом шахрайства з фінансовими ресурсами, незаконних дій щодо заставленого майна, вчинених службовими особами ПАТ «ВОЗКО», зловживання повноваженнями з боку арбітражного керуючого ПАТ «ВОЗКО» та незаконного заволодіння посадовими особами ПАТ «ВОЗКО» у період з 2007 по 2013 роки майном ПАТ «Укрексімбанк» в особливо великих розмірах, тобто складу злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 388, ч. 1 ст. 365-2 КК України. Постановою слідчого від 09.08.2017 р. слідчим дане кримінальне провадження закрито.

За результатами розгляду скарги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову слідчого, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2017 р. постанова слідчого про закриття кримінального провадження №42015150190000013 залишена без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29.11.2017 р. за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ухвала слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2017 р. залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» вказує на те, що посадовими особами ПАТ «ВОЗКО» не відображалось у фінансовій звітності зобовязань перед ТОВ «ГВП Хімматеріали» у значних сумах, і якщо б вказана інформація, на думку апелянта, була відображена, то ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» відмовив би у наданні кредитів ПАТ «ВОЗКО».

Разом з тим, досудовим розслідуванням встановлено, що заборгованість перед ТОВ «ГВП Хімматеріали» у ПАТ «ВОЗКО» виникла лише після підписання актів звірки від 07.10.2014 р. між вказаними підприємствами.

Так, за змістом комісійної судово-економічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 04.04.2017 р., вбачаться, що прострочення ПАТ «ВОЗКО» виплат грошових коштів перед ПАТ «Укрексімбанк» виникла по кредитним договорам №6207К1 від 18.01.2007 р., №6207К14 від 05.09.2007 р., №6211К7 від 01.07.2011 р., №6211К11 від 20.10.2011 р., №6212К17 від 26.12.2012 р., №6213К19 від 29.11.2013 р., з січня 2007 року по 30.04.2014 р., тобто договори складені до підписання актів звірки від 07.10.2014 р. між ТОВ «ГВП Хімматеріали» та ПАТ «ВОЗКО».

Окрім цього, допитаний 15.07.2016 р. юрист ПАТ «ВОЗКО» ОСОБА_15, повідомив, що ТОВ «ГВП Хімматеріали» у 2014 році зверталось до суду про стягнення заборгованості, ним подавався зустрічний позов, який судом відхилено. 19.02.2015 р. Господарський суд Миколаївської області задовольнив позов ТОВ «ГВП Хімматеріали». Заборгованість ПАТ «ВОЗКО» перед ТОВ «ГВП Хімматеріали» не впливала на загальний фінансовий стан ПАТ «ВОЗКО».

Допитана 12.08.2016 р. головний бухгалтер ПАТ «ВОЗКО» ОСОБА_18 повідомила, що заборгованість перед ТОВ «ГВП Хімматеріали» виникла після рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2015 р., і лише після цього заборгованість поставлена на баланс підприємства. Зазначила, що до вересня 2014 року усі зобовязання перед банками виконувались, проте після підвищення курсу валют склались несприятливі умови для господарської діяльності.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що перед наданням ПАТ «Укрексімбанк» кредитів проводилась оцінка заставного майна ПАТ «ВОЗКО» під кредит, яка щорічно переглядалась та здійснювалась незалежним оцінювачем за ринковою вартістю на дату проведення оцінки майна, проводилась фінансова перевірка стану підприємства.

За наведеного посилання апелянта на те, що посадові особи ПАТ «ВОЗКО» умисно не відобразили заборгованість у звітності підприємства, тобто вносили неправдиві відомості в офіційні документи, що призвело до банкрутства ПАТ «ВОЗКО», не знайшло свого підтвердження.

Доводи апелянта, щодо недійсності договору між ПАТ «ВОЗКО» та ТОВ «ГВП Хімматеріали» також не знайшло свого підтвердження.

03.12.2015 р. та 02.03.2016 р. допитаний колишній власник ТОВ «ГВП Хімматеріали» ОСОБА_8 пояснив, що не памятає про домовленості між його підприємством та ПАТ «ВОЗКО». Зазначив, що на прохання директора ПАТ «ВОЗКО» ОСОБА_13 підписав угоду про взаєморозрахунок між ПАТ «ВОЗКО» та ТОВ «ГВП Хімматеріали» на суму близько 300000000 грн. Будь-кому корпоративних прав на ТОВ «ГВП Хімматеріали» не передавав та був єдиним засновником та власником вказаного підприємства, претензій до ПАТ «ВОЗКО» не має.

Після допиту 02.03.2016 р. ОСОБА_8, слідчим відібрані зразки почерку та підпису останнього.

В подальшому, слідчим отримано лист від 23.03.2016 р. в якому ОСОБА_8 надав нотаріально посвідчені пояснення, відповідно яким стверджував, що співпрацював із ПАТ «ВОЗКО», підписував додаткові угоди із вказаним підприємством, направляв вимоги щодо необхідності оплати ліцензійних платежів відповідно за використання патентів України №24751 «Спосіб обробки голини» та патенту України №24752 «Спосіб вироблення фарбованих шкір», підписував позовні заяви до суду про стягнення із ПАТ «ВОЗКО» грошових коштів за передані права на використання зазначених патентів.

Як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 26.05.2016 р., останній повідомляє про обставини укладення між підприємствами ТОВ «ГВП Хімматеріали» і ПАТ «ВОЗКО» договору на використання патентів, додаткових угод до даного договору, підтвердив підписання позовної заяви до суду про стягнення з ПАТ «ВОЗКО» грошових коштів та інші обставини співпраці його підприємства із ПАТ «ВОЗКО». Крім цього, ОСОБА_8 надає пояснення щодо відмінностей, наданих ним попередньо показаннях із показаннями, які надані під час даного допиту.

Наведені обставини свідчать про відсутність необхідності проведення, як почеркознавчої експертизи почерку та підпису ОСОБА_8 так і у проведенні експертизи давності паперу договору та додаткових угод до цього договору між ПАТ «ВОЗКО» та ТОВ «ГВП Хімматеріали», про що просить апелянт, оскільки ОСОБА_8 підтверджено факт існування вказаних договорів та додаткових угод.

Окрім іншого, дійсність договору між ПАТ «ВОЗКО» та ТОВ «ГВП Хімматеріали» підтверджено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2015 р., який дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ГВП Хімматеріали» є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Доводи апелянта про те, що заборгованість ПАТ «ВОЗКО», яка виникла перед ТОВ «ГВП Хімматеріали», стала підставою для визнання ПАТ «ВОЗКО» банкротом та проведення процедури ліквідації даного підприємства, спростовується висновком комісійної судово-економічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 04.04.2017 р., за висновками якого за результатами проведеного дослідження банківських виписок ПАТ «Укрексімбанк» вбачається наявність прострочень ПАТ «ВОЗКО» виплат ПАТ «Укрексімбанк» грошових коштів по кредитним договорам №6207К1 від 18.01.2007 р., №6207К14 від 05.09.2007 р., №6211К7 від 01.07.2011 р., №6211К11 від 20.10.2011 р., №6212К17 від 26.12.2012 р., №6213К19 від 29.11.2013 р., з січня 2007 року по 30.04.2014 р.

Прострочена заборгованість почала виникати у 2013-2014 роках. Більша частина простроченої заборгованості, що виникла за досліджуваний період, погашалась ПАТ «ВОЗКО» протягом поточного місяця.

За результатами проведеного дослідження наданих документів встановлено, що критична неплатоспроможність ПАТ «ВОЗКО» настала до відображення в бухгалтерському обліку заборгованості перед ТОВ ГВП «Хімматеріали» на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2015 р.

У підсумках висновку зазначено, що незалежно від наявності чи відсутності боргу перед ТОВ ГВП «Хімматеріали», фінансовий стан ПАТ «ВОЗКО» станом на 31.12.2014 р. свідчив про неможливість ПАТ «ВОЗКО» відповідати за зобовязаннями перед кредиторами, в тому числі перед ПАТ «Укрексімбанк».

Доводи апелянта щодо невиконання слідчим вказівок слідчого судді, зазначених в ухвалі Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.05.2017 р., зокрема, щодо встановлення кінцевих вигодонабувачів ПАТ «ВОЗКО» та підприємства, яке придбало майно ПАТ «ВОЗКО», є безпідставними, з огляду на наступне.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.05.2017 р. постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 28.02.2017 р. скасована, слідчого зобовязано:

— встановити кінцевих вигодонабувачів, засновників та посадових осіб підприємства, що придбало майно ПАТ «ВОЗКО»,

— встановити дату створення вказаного підприємства, уставний капітал, за яку суму був проданий цілісний майновий комплекс, отримати банківські дані, щодо рахунків вказаного підприємства станом на 2015 р., встановити походження грошових коштів на придбання майна.

На виконання вимог, вказаної ухвали, слідчим отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ «ВОЗКО», в якому наявна інформація про власників вказаного підприємства, отримані дані про директорів ПАТ «ВОЗКО» за весь період його існування.

Слідчим отримана інформація про власників, вигодонабувачів та засновників ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг».

Із зазначеної інформації встановлено відмінність осіб ПАТ «ВОЗКО» та ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг».

За наведеного, твердження апелянта про те, що фактичними власниками ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг» і ПАТ «ВОЗКО» є одні й ті ж особи є надуманими та є виключно субєктивною точкою зору апелянта, оскільки доказів цього органом досудового розслідування не отримано та апелянтом будь яких доказів на підтвердження цього не надано.

Допитаний колишній директор ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг» ОСОБА_6 повідомив, що ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг» створено 24.09.2015 р., компанією «Кавоно інвестментс лімітед» із статутним капіталом в розмірі 100000 грн., кінцевим бенефіціарним власником, на даний час є ОСОБА_30. Через представника в Україні він дізнався про бажання компанії придбати майно банкрута ПАТ «ВОЗКО». Підготував документи для участі в аукціоні. Аукціон був третій чи четвертий, попередні аукціони не відбулись через відсутність заявок на придбання майна ПАТ «ВОЗКО». На момент проведення аукціону оформлений кредитний договір із Національним банком України в сумі 5000000 евро. Для викупу майна використані, як кредитні так і власні кошти товариства. Зазначив, що ніхто не був зацікавлений у придбанні майна навіть банки, які були кредиторами ПАТ «ВОЗКО». У травні він звільнився з посади директора, оскільки не мав навичок у керівництві підприємством. У звязку із судовими спорами на даний час інвестування в розвиток підприємства не здійснюється.

Окрім цього, ОСОБА_6 надані документи на підтвердження отриманого кредиту в сумі 5000000 евро, а також завірені належним чином копії виписок по рахункам ТОВ «Шкіряно-взуттєвий холдинг».

Доводи апелянта про те, що посадовими особами ПАТ «ВОЗКО» використовувались фіктивні підприємства для зменшення платоспроможності ПАТ «ВОЗКО» та доведення його до банкрутства, а саме перераховувались певні суми коштів на рахунки фіктивних підприємств є безпідставними, оскільки в ході досудового розслідування не встановлено даних, які б підтверджували, що на час укладання договорів про переведення коштів відповідальні за це особи, як ПАТ «ВОЗКО» так і ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», були обізнані про фіктивність цих підприємств.

Посилання апелянта на те, що за даними ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», на рахунки ПАТ «ВОЗКО» за 2014 рік перераховувалось більше грошових коштів, ніж необхідно було сплатити в рахунок відшкодування кредитних зобовязань перед банком, є недоречними, оскільки ПАТ «ВОЗКО» здійснювалась певна господарська діяльність і ймовірно мались зобовязання перед іншими субєктами господарювання, а тому використання всіх отриманих ПАТ «ВОЗКО» грошових коштів, лише для сплачення кредитних зобовязань перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було б недоцільним.

Окрім цього, маючи зазначену інформацію, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», як потерпіла сторона у даному кримінальному провадженні не надала такої інформації слідчому із конкретизацією та детальним зазначенням джерел прибутків та витрат ПАТ «ВОЗКО» на рахунках банку, з метою проведення відповідних слідчих дій, а обмежився лише зазначенням загальних сум надходжень грошових коштів до ПАТ «ВОЗКО», серед яких можуть бути і кредитні кошти, у звязку з чим провести будь-який аналіз даної інформації, як слідчим так і судами, не є можливим.

Та обставина, що слідчому відмовлено у проведенні певних слідчих дій ухвалами слідчих суддів та Головним управлінням статистики у Миколаївській області у наданні доступу до оригіналів документів ПАТ «ВОЗКО», будь-яким чином не впливає на повноту досудового розслідування та правильність висновків слідчого щодо відсутності в діях посадових осіб ПАТ «ВОЗКО» ознак складу злочину, передбаченого ст. 219 КК України.

З огляду на те, що слідчим з ОВС ВКП СУ ФР ГУ ДЕС в Миколаївській області вжито всіх можливих заходів для проведення всебічного, повного та неупередженого розслідування, слідчий суддя дійшов вірного висновку про відмову у задоволені скарги керуючого філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», апеляційна скарга є необґрунтованою і апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, про що просить апелянт.

Керуючись ст. ст. 376404405407422424532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу керуючого філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2018 року про відмову у задоволені скарги керуючого філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

____________________ _________ _____________

ОСОБА_31 ОСОБА_2 ОСОБА_3

 

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Дата/час 31.05.2017 10:00 № Справи 473/1616/15­ц

Сторони по справі Позивач: ПАТ «Державний експортно-­імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Державний експортно-­імпортний банк України» в м. Миколаєві, відповідач: Кернер Сергій Мойсейович, третя особа: Публічне акціонерне товариство «ВОЗКО» Суть позову про стягнення заборгованості за кредитним договором Адреса 56500, Миколаївська, Вознесенський, м. Вознесенськ, вул. Кібріка, 11

Справа №473/1616/15-ц 13.02.2017 13.02.2017 13.02.2017

Справа №473/1616/15-ц                      Головуючий першої інстанції Висоцька Г.А.

Провадження №22-ц/784/486/17             Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

13 лютого 2017 року                              місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого — Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участі:

      представника позивача — Орла А.В.,

      представника відповідача ОСОБА_3 — ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 січня 2017 року, постановлену у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору — Публічне акціонерне товариство «Возко», про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі — ПАТ «Державний                           експортно-імпортний банк України») пред’явило вищевказаний позов до ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», та Закритим акціонерним товариством «Возко», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Возко» (далі — ПАТ «Возко»), укладено генеральну угоду за №6207N1, за умовами якої банк зобов’язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках генеральної угоди і які є невід’ємними її частинами.

За період з 18 січня 2007 року по 29 листопада 2013 року в рамках генеральної кредитної угоди №6207N1 від 18 січня 2007 року між банком та позичальником укладено чотири кредитних договорів: за №6207К1 від                  18 січня 2007 року, №6211К11 від 20 жовтня 2011 року, №6212К17 від                          26 грудня 2012 року, №6213К19 від 29 листопада 2013 року.

За період з 05 вересня 2007 року по 01 липня 2011 року поза рамками генеральної угоди №6207N1 від 18 січня 2007 року між банком та позичальником укладено два договори кредитної лінії за №6207К14 від 05 вересня 2007 року та №6211К7 від 01 липня 2011 року.

23 грудня 2011 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір поруки за №6211Р6, відповідно до умов якого останній поручився за вчасне та повне виконання позичальником зобов’язань за генеральною угодою та кредитними договорами.

Взятий на себе обов’язок банк виконав належним чином, в той час, як позичальник ПАТ «Возко» належним чином своїх договірних зобов’язань не дотримав, у зв’язку із чим станом на 15 квітня 2015 року утворилась заборгованість за вищевказаними кредитними договорами у загальному розмірі   18 157 499.79 доларів США, 36 845.04 євро, та 28 094 568 грн. 24 коп.

Посилаючись на вказані обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач остаточно просив стягнути з поручителя ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 18 446 830.84 доларів США, 37 393.25 євро та 57 362 397 грн. 21 коп. (том 3 а.с.80-81).

Ухвалою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 травня 2015 року відкрито провадження у даній справі (том 3 а.с.66).

Наступною ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 липня 2015 року, задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 — ОСОБА_4, провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання припиненим договору поруки (том 4 а.с.90,116-117).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 29 липня 2015 року було скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 4 а.с.141-143).

11 січня 2017 року відповідач ОСОБА_3, через свого представника ОСОБА_4, вдруге подав заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у цивільній справі за №752/9256/15-ц, що розглядається Голосіївським районним судом міста Києва (том 4 а.с.158-160).

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 січня 2017 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до                               ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання припиненим договору поруки.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» посилаючись на порушення міськрайонним судом норм процесуального права, просило ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, міськрайонний суд, посилаючись на положення ст.201 ЦПК України, виходив з того, що розгляд даної справи є неможливим до вирішення іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання договору поруки припиненим, що розглядається в порядку цивільного судочинства Голосіївським районним судом міста Києва.

Колегія суддів з таким висновком міськрайонного суду не погоджується, виходячи з наступного.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від               17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В силу статей 1 та 157 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів — одного місяця.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п’ятнадцять днів.

Виписані правила є прямим втіленням конституційних норм про державні гарантії судового захисту прав, свобод та інтересів громадян, юридичних осіб та держави від будь-яких посягань, а тому підлягають беззастережному виконанню судами.

Тяганина при вирішенні цивільних справ вважається грубим порушенням цивільно-процесуального законодавства, а, відповідно, є неприпустимою.

При цьому, обов’язок своєчасного здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнова проти України).

Виключенням з виписаних правил є застосування положень про зупинення провадження у справі, підставами якого слугують обставини, передбачені цивільно-процесуальним законом, зокрема, п.4 ч.1ст.201 ЦПК України.

Так, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, у тому числі, в порядку цивільного судочинства.

Як роз’яснено у п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за №2, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадках, передбачених ст.201 ЦПК України, а за наявності підстав, визначених ст.202 ЦПК України, має право як на зупинення, так і на відмову в задоволенні такої заяви. Визначаючи наявність передбачених ст.201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов’язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у п.4 ч.1 цієї статті — неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

За змістом вищезазначеної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з’ясовувати, як пов’язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов’язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі.

При цьому, пов’язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, — у зв’язку з непідсудністю іншої справи даному суду, одночасністю розгляду двох пов’язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Порука, будучи за своєю правовою природою зобов’язанням, припиняється на загальних підставах, передбачених у Главі 50 ЦК України. Спеціальні (додаткові) підстави припинення поруки визначені також ст.559 ЦК України. Припинення поруки з підстав, визначених у ст.559 ЦК України, презюмується. У такому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, і при вирішенні спору про стягнення кредитної заборгованості саме з поручителя суд може і повинен самостійно встановити обставини припинення поруки.

З матеріалів справи убачається, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за кредитними договорами на підставі договору поруки за №6211Р6 від 23 грудня 2011 року, що укладений між ОСОБА_3 та                   ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», яким забезпечено кредитні зобов’язання ПАТ «Возко».

Тобто, у даному випадку, міськрайонний суд не позбавлений можливості при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості у зв’язку з невиконанням боржником зобов’язань за кредитними договорами, надати правову оцінку угодам, у тому числі і договору поруки, на підставі яких заявлено цей позов.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам справи та не встановив, у чому полягає неможливість розгляду цієї справи про стягнення заборгованості за кредитними договорами до вирішення справи про визнання договору поруки припиненими.

Разом з тим, вирішення іншої цивільної справи не впливає на можливість розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості за кредитними договорами, оскільки можливо в межах саме цієї цивільної справи на підставі відповідних доказів встановити обставини справи та з’ясувати, чи є підстави для стягнення боргу, зокрема і питання чинності договору поруки, чи не припинилась вона, і в залежності від цього розглянути справу та вирішити спір по суті.

При таких обставинах, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення заяви представника відповідача і зупинення провадження у справі на час розгляду справи за позовом поручителя до банку про визнання договору поруки припиненим.

Вищевикладене свідчить про те, що міськрайонний суд допустив порушення норм процесуального права, тому оскаржувана ухвала суду, як така, що постановлена з порушенням процесуального закону, на підставі                                          п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, підлягає скасуванню, з направленням справи до того ж суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст.303,311,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» — задовольнити.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від      12 січня 2017 року — скасувати, а цивільну справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий                                   Т.В. Серебрякова

Судді:                                        О.І. Галущенко

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*