ДИЯВОЛ КРИЄТЬСЯ В ДЕТАЛЯХ

 

28 липня 2017 року інтернет- сайти Миколаївщини повідомили, що наш губернатор Олексій Савченко заявив журналістам: «Вопрос о поднятии уровня Александровского водохранилища и увеличения мощности Ташлыкской ГАЭС будет внесен на рассмотрение сессии Николаевского областного совета только в том случае, если область получит 10% от стоимости проекта на развитие инфраструктуры».

bez-nazvaniya

Можна вважати це першою офіційною позицією обласного керівництва стосовно проекту підвищення рівня Олександрівського водосховища до НПР-20,7 м поєднаного зі збільшенням потужності ТГАЕС. Мається на увазі введення в експлуатацію третього агрегату гідроакумулюючої станції. Це важливо тому, що протягом тривалих громадських обговорень «проекту -20,7» в містах, селах і районах керівники ВП ЮУ АЕС і одночасно організатори масових заходів ніяким чином не поєднували підвищення рівня водосховища з введенням додаткових потужностей на ТГАЕС. На всіх зустрічах з громадськістю переважав один аргумент – Миколаївській області край потрібна додаткова вода, щоб вирішити проблеми питного водопостачання населених пунктів і зрошування сільгоспугідь районів нижче греблі Олександрівського водосховища. При цьому жодного аргумента на користь підвищення рівня водосховища від безпосередніх споживачів води, в тому числі і керівників області, не приводились. Чомусь за дужки обговорення виносились і заяви проектувальників гідроенергокомплекса про те, що рівня 16,9 м Олександрівського водосховища достатньо не тільки для введення в дію третього, а й для наступних, 4-5-6 агрегату ГАЕС. Як будуть використовуватись додаткові обсяги води в межах області — теж не вказувалось. Тому в пересічних громадян складалось враження, що організаторам громадського обговорення дуже не хочеться торкатись проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС», який тісно пов’язаний з Олександрівським водосховищем, котре одночасно виконує і функції нижньої водойми ГАЕС.

Чому ж так сталось?

 

КРОК У МИНУЛЕ

Ветерани будівництва Южно-Української АЕС і об’єктів гідрокомплексу пам’ятають, як ще в кінці 80-х та на початку 90-х років минулого століття приймались рішення на рівні Ради Міністрів СРСР та Ради Міністрів УРСР щодо корегування проекту Южно-Українського енергетичного комплексу. Тоді, на вимогу екологічних організацій, науковців, масових протестів, було припинено будівництво Костянтинівської ГЕС-ГАЕС, четвертого енергоблока ЮУ АЕС та обмежено кількість агрегатів Ташлицької ГАЕС… і був заборонений прямий зв’язок ставка-охолоджувача енергоблоків АЕС з річкою Південний Буг. В даний час здається, що відхилений у минулому столітті з екологічних проблем Південного Бугу проект Южно-Українського гідрокомплесу в наш час намагаються реанімувати. Про це детальніше.

13 грудня 2015 року «Вісник державних закупівель» повідомив, що ВП «Южно-Українська АЕС» 4 грудня замовив ПАТ «Укргідропроект» проектно-вишукувальні роботи щодо завершення будівництва Ташлицької ГАЕС на 11,81 млн. грн. У рішенні відзначається: «тендер провели за переговорною процедурою через відсутність конкуренції та для уніфікації; проектна організація мала до кінця червня 2016 року виконати проектно-вишукувальні роботи за уточненим проектом добудови Ташлицької ГАЕС (м. Южноукраїнськ Миколаївської обл.), а саме – введення гідроагрегатів №3-6».

Минув рік від визначеного терміну виконання роботи, а громадськість не побачила і не познайомилась з проектом «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС». Не вдалося знайти його у відкритих засобах інформації. Можна припустити, що харківський проект передбачає виробничі процеси, які можуть зашкодити Олександрівському водосховищу і які важко пояснити екологічно спрямованій громадськості. Тому, мабуть, вирішили в ВП ЮУ АЕС, що спокійніше буде для керівництва повідомити про це громадськості вже після заповнення водосховища до НПР-20,7м. Це наші припущення, хотілось би послухати спеціалістів.

 

БЕЗ ВОДИ – НЕ ТУДИ І НЕ СЮДИ

Нещодавно в ЗМІ з’явились повідомлення про монтаж технологічного обладнання третього гідроагрегата ТГАЕС. Офіційні джерела інформують про високу готовність його до пуску.

Технологічну частину проекту гідроенергобудівельники та монтажники можуть виконати – для цього у них є достатнє фінансування, вже поставлене обладнання, є й відповідні графіки. Однак без води готовий до пуску агрегат №3 може стати лише резервним для двох працюючих, або ж надовго залишитись на приколі. Справа в тому, що крім Олександрівського водосховища, яке визнано нижньою водоймою ГАЕС, потрібно мати відповідного обсягу й верхню водойму, і не тільки для трьох, а й для наступних, 4,5,6 агрегатів. Поки що верхня водойма може забезпечити роботу тільки двох агрегатів. Ось тут і криється інтрига: чому ховають від громадськості цей дорогий для України проект?

 

ТАШЛИК – ЗОНА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Таємні, поки що, файли Ташлицької ГАЕС вдалось відкрити за участі авторів «Оцінки впливу на навколишнє середовище підняття рівня Олександрівського водосховища до проектної відмітки 20,7 м», які відповіли на запитання редакції сайту «Новый Город». До вашої уваги — невеличкий фрагмент отриманої відповіді:

«Для забезпечення нормальної подальшої роботи Ташлицької ГАЕС у складі 4,5 та 6 агрегатів планується збільшити об’єм верхньої водойми за рахунок відділення частини Ташлицької водойми-охолоджувача відсічною греблею, яка буде створена в районі автодорожнього мосту.

За проектом передбачено, що після завершення будівництва відсічної і частини Ташлицької греблі, а також лівобережної та правобережної огороджувальних дамб верхньої водойми, тимчасова гребля (перемичка), що зараз відокремлює підвідний канал ТГАЕС від водойми-охолоджувача АЕС, розбирається до відмітки 90 м. Передбачається зниження рівня води в Ташлицькому водосховищі та підвідному каналі до рівня 90 м.

Під час передбаченого опорожнення необхідно скинути 10, 59 млн. кубометрів води, якість якої буде відноситись за екологічною оцінкою до третього класу четвертої категорії за мінералізацією та іонним складом (слабко забруднені) та до четвертого класу шостої категорії (забруднені) за санітарно-гігієнічними показниками та вмістом специфічних речовин.

Скид води передбачається виконувати в період весняної повені витратою 4,6 -3,3 м/с через існуючий паводковий водоскид із Ташлицької водойми-охолоджувача в Олександрівське водосховище та за допомогою плавучої насосної станції. Відповідно до водності повені на р. П. Буг, проектом передбачена різна тривалість скиду вод водоймища – охолоджувача до рівня 90 м. від 1 до 3 місяців. Такий регламент скиду вод забезпечує дотримання екологічних вимог».

Іншими словами, можна припустити, що один з напрямів реалізації проекту завершення будівництва ТГАЕС полягає в тому, щоб розбавити воду з технологічного ставка-охолоджувача конденсаторів ЮУ АЕС у воді Олександрівського водосховища. Тільки для цього потрібна позначка НПР- 20,7 м. Тому як проектний рівень, 16,9 м не забезпечить дотримання допустимого екологічного стану водойми, яка має прийняти ще 10 млн. кубів води з технологічної водойми ЮУ АЕС.

Для наочності порівняємо якість води П.Бугу, Ташлицького ставка-охолоджувача та Олександрівського водосховища (опубліковані на офіційному сайті ВП ЮУ АЕС), яка, за задумом проектувальників, має злитись в єдину водойму з НПР-20,7м.

Ташлицька водойма-охолоджувач:

загальна жорсткість у червні — 9,4 мг- екв/дм3;

середнє значення сульфатів у червні — 350 мг/дм3, у травні — 354 мг/дм3;

сухий залишок у червні -1096 мг/дм3, у травні – 1119 мг/ дм3.

Річка Південний Буг біля насосної підживлення Таш.вдсх.:

загальна жорсткість у червні — 5,7 мг- екв/дм3;

концентрація сульфатів — 88 мг/дм3; .

сухий залишок у червні — 567 мг/дм3, у травні – 565 мг/ дм3.

Олександрівське водосховище:

загальна жорсткість у червні 5,5 мг- екв/дм3;

концентрація сульфатів у червні — 89 мг/дм3;

сухий залишок у червні 589 мг/дм3, у травні — 550 мг/дм3.

З наведених показників виходить, що ташлицька вода своїми характеристиками «давить» на річку і водосховище. То ж які будуть показники якості води в результаті реалізації «проекту -20,7» важко передбачити. Хотілося б з цього приводу почути вагомі аргументи спеціалістів.

Не секрет, що проблема Ташлика роками «дістає» енергетиків. Більше 80 млн. кубів води не в силі забезпечити охолодження конденсаторів трьох мільйонників в літній період – атомники в пошуку резервів підвищення продуктивності станції.

— Проблема підвищення охолоджувальної здатності водосховища має вирішитись введенням в експлуатацію п’яти бризкальних басейнів зі струменеспрямовуючою спорудою, яка виконає свою роль при відсіканні частини акваторії ставка-охолоджувача в процесі будівництва третього гідроагрегата Ташлицької ГАЕС, — пишуть у місцевих ЗМІ. І це вже підтверджує інформацію про заплановану реконструкцію ставка-охолоджувача з відсічною греблею біля автомобільного мосту, вирівнюванням рівня Ташлика з верхньою водоймою ГАЕС і …скиданням більше 10 млн. кубів води з технологічної (на даний час) водойми у Олександрівське водосховище.

З точки зору «технарів» — це дуже затратна, але штатна операція пов’язана з підвищенням виробітку електричної енергії на АЕС і ГАЕС. Екологи ж і пересічні громадяни згадають той період, коли ЮУ АЕС була на грані зупинки, через заборону продувки Ташлика й непридатністю високомінералізованої води забезпечити нормальну роботу теплообмінного обладнання енергоблоків. Проблема продувки вирішувалась на високому рівні в Києві, де був прийнятий відповідний регламент продувки ставка-охолоджувача в Олександрівське водосховище. Він діє й до сьогодні.

Протягом червня 2017 року атомна станція (за даними офіційного сайту ВП ЮУ АЕС) продула в Олександрівське водосховище 1814 тисяч кубів води зі ставка-охолоджувача при тому, що з Південного Бугу станція закачала 4770 тис. кубометрів. З загального обсягу приходу води протягом місяця 5138 тис. куб. випарилось з акваторії водойми 3269 тис. кубів. Протягом другого кварталу 2017 року в Олександрівське водосховище при продувці Ташлика скинуто 5 503 680 кубометрів води.

Щоб такими темпами продути 10 млн. кубів води з Ташлика в Олександрівське водосховище, потрібен тривалий час. Мабуть, тому проектний інститут пропонує кардинальне вирішення проблеми: до проектного водоскиду додати ще насосну станцію на плаву. Але ж для цього необхідно змінювати регламент продувки, проводити обговорення, екологічну експертизу, громадські слухання – потрібен час. Його в енергетиків обмаль, тому для обговорення з громадськістю попереду пуску третього гідроагрегату Ташлицької ГАЕС поставили реалізацію «проекту 20,7м» і «проблему» нестачі води для жителів населених пунктів нижче Олександрівки.

Очевидно, що якщо зіллють частину Ташлика в Олексадрівське водосховище, то екологам, гігієністам та іншим спеціалістам-водникам доведеться визначатись, на скільки цей «компот» придатний для питного водопостачання населення та зрошення сільгоспугідь.

Після виконання проекту завершення будівництва Ташлицької ГАЕС вода з відсіченої частини ставка-охолоджувача продуватиметься в нижнє водосховище через агрегати гідроакумулюючої станції, а у зворотному напрямку подаватиметься свіжа бузька вода. Таким чином, частково, в сучасному вигляді буде реалізований проект Южно-Українського енергетичного комплексу, відхилений ще минулого століття.

Поки що плани розбудови Ташлицького водоймища, підвищення рівня Олександрівського водосховища до НПР-20,7 м та програма пуску третього агрегата ГАЕС не знайшли підтримки Южноукраїнської міської ради.

 

ПОЧУЙТЕ ЕКОЛОГІВ

Будівництво Ташлицької ГАЕС включено до «Програми розвитку гідроенергетики України на період до 2026 року». Київський місцевий відокремлений підрозділ Національного екологічного центру України «Вітер змін» підготував аналіз урядової програми де, зокрема, характеризує будівництво ТГАЕС:

«Добудову Ташлицької ГАЕС визначено в числі пріоритетних завдань державної політики у сфері забезпечення енергобезпеки України. Слід зазначити, що проект має невиправдані ризики, загрожує тотальним знищенням історичних та природних пам’яток національного та світового значення, і вже неодноразово викликав обурення і неабиякий резонанс в суспільстві . Протистояння з цього питання триває 30 років. Основна ідея роботи ТГАЕС – підйом води (мільйонів кубометрів) з водосховища на висоту майже 100 метрів, зберігання у спеціальній верхній водоймі, і спуск її у час «пікових навантажень». Друга функція, яка не афішується проектантами – охолодження блоків Південноукраїнської атомної електростанції. Досягнення цих цілей планується за рахунок:

— затоплення надзвичайно цінних та рідкісних рослинних угруповань з ендемами та реліктами, деградації та зміни ландшафтів, зокрема, понад 1000 га територій, в т.ч. заповідних об’єктів – НПП «Бузький Гард» та Регіонального ландшафтного парку “Гранітно-степове Побужжя”;

— затоплення унікального для всього світу геологічного угруповання, що не опускалося під воду вже 60 мільйонів років;

— втрати популяцій 10 видів рослин і тварин, що охороняються Червоною книгою України та міжнародними договорами (гвоздика та смілка бузькі, унікальна для всього світу мерингія бузька, вирезуб, марена та інші);

— затоплення культурно-історичної пам’ятки українського народу – острова Гард, де стояло поселення найбільшої на Запоріжжі Буго-Гардівської паланки».

***

І на завершення. Раніше говорили про чистоту голубих артерій України, що забезпечували достойне життя людей. Згодом на них з’явились «тромби», річки перетворились у штучні водойми, які щохвилини випаровують мільйони кубометрів води, на берегах побудували підприємства, насосні станції, які цілодобово відбирають енергію з наших живильних артерій. Наскільки ще нам вистачить Південного Бугу? Маємо подумати про це.

Анатолій НЕНЬКО, журналіст

http://www.ngorod.net.ua

 

 

 

 

 

 

 

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*