КУДИ ВПАДАЄ ПІВДЕННИЙ БУГ

 

Після введення в експлуатацію першого та другого гідроагрегатів Ташлицької ГАЕС почалось активне обговорення умов будівництва другої черги ГАЕС у складі третього блока, спираючись на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року «Про затвердження проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС», яким визначено введення в експлуатацію шести гідроагрегатів ГАЕС загальною потужністю 900 МВт.

bez-nazvaniya-1

Згаданий проект передбачає два варіанти заповнення Олександрівського водосховища:

1 варіант – з мінімальною позначкою НПР — 16,9 м, що забезпечить роботу Ташлицької ГАЕС і додаткове водовикористання ЮУАЕС в обсязі 7,0 млн. куб. при зменшенні площі Ташлицького водосховища;

2 варіант – з позначкою 20,7 м, яка надасть можливість використовувати корисний об’єм водойми (46 млн. куб) для водокористування Миколаївської області та забезпечення санітарного попуску води нижче греблі Олександрівської ГЕС у маловодні роки.

Автори проекту неодноразово наголошували, що для роботи енергокомплексу на повну потужність достатньо рівня Олександрівського водосховища НПР- 16,9 м.

Другий (альтернативний) варіант, як зараз переконують керівники громадських обговорень, найбільш придатний і спрямований на збільшення  корисної ємності водосховища до 72,6 млн. кубів, що майже втричі покращить водогосподарську ситуацію в населених пунктах Миколаївської області, розташованих по течії Південного Бугу нижче греблі Олександрівського водосховища.

Однак, не все так просто. Виявляється, що для здійснення цього проекту жителям регіону доведеться вдатись до певних втрат: вода поглине історичні козацькі місцини, чи не єдині в Україні, які ще збереглися; Національний природний парк «Бузький Гард» і Гранітно-степове Побужжя втратять десятки гектарів унікальних природних ландшафтів; спортсмени не зможуть потрапити до традиційних місць проведення масових змагань; южноукраїнці втратять частину міського пляжу; населені пункти на побережжі водосховища відчують підвищення грунтових вод, що відразу ж вплине на якість криничної води; а все населення Побужжя, від Олександрівки до Миколаєва, опиниться під загрозою можливого прориву чи то Ладижинського, чи Олександрівського водосховищ, чи верхньої водойми Ташлицької ГАЕС, чи Ташлицького ставка — охолоджувача конденсаторів Южно-Української АЕС. Саме про це йдеться в офіційному документі, який обговорювали під час громадських слухань «проекту 20,7».

До уваги читачів тільки два цитування з ОВНС НПР-20,7 м Олександрівського водосховища з розділу «3.1.5.1. Варіанти розвитку гідродинамічної аварії (ГДА) на каскаді ГЕС — ГАЕС для різних вихідних подій».

«..Згідно з проведеними інженерними розрахунками, руйнування Ташлицького водосховища відбудеться за 10 хвилин, спорожнення водосховища — за 60-65 хвилин. При цьому річкою Південний Буг виникне хвиля заввишки до 10 м. зі швидкістю руху 50-30 км/год на початку і 6-3 км/год нижче м. Нова Одеса».

І далі з таблиці, коли надзвичайна ситуація вийшла за межі Ташлицької ГАЕС і Олександрівської ГЕС: «Повне або часткове затоплення 24 населених пунктів з площею затоплення 8 — 10 кв. км, на якій проживає 10 — 13 тисяч чоловік, руйнування 10 — 12 мостів і 14 водонасосних станцій. В зону затоплення попадє 16 промислових підприємств, 1464 жилих і адміністративних будівель і 63 будівлі сільськогосподарського призначення».

Прочитайте цей важливий документ і ви знайдете в ньому багато цікавого, про що не говорять організатори та учасники громадських слухань.

Також слушно зауважити, що випробування весняною повінню гребля Ташлицького ставка пройшла ще в період будівництва, коли хвилини відділяли її від руйнування, і тільки завдяки зусиллям механізаторів, будівельників вдалось зупинити стихію і відправити водяний потік по обвідному каналу до Південного Бугу. Хотілося б, щоб це більше не повторилось. А керівники будівництва і АЕС вже тоді отримали переконливе попередження – не можна недооцінювати природні явища.

Однак це ще не закінчений перелік загроз створення великих за обсягом водосховищ, поєднаних з крупними промисловими підприємствами, які, на жаль, не можуть працювати без відбору з довкілля природою і Богом даної прісної води. Ось кілька подробиць з сучасної історії створення Южно-Українського гідроенергетичного комплексу.

 

5 лютого 2013 року в Миколаєві відбулася  нарада стосовно експлуатації Олександрівського водосховища та водогосподарської ситуації в басейні р. Південний Буг. На виконання її рішень Відокремленим підрозділом «Южно-Українська АЕС» було підготовлено обґрунтування  необхідності підняття рівня води в Олександрівському водосховищі до позначки 20,7 м.

У прийнятому документі відзначалось: «У зведеному комплексному висновку Центральної служби Укрінвестекспертизи (№32  від 31.01.2002) щодо проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС» зазначено, що підвищення НПР Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м можливе за рішенням місцевих органів Миколаївської області, які здійснюють керування режимом його роботи».

 

20 червня 2014 року, під час візиту на Южно-Українську АЕС, губернатор Миколаївської області Микола Романчук (той, що зараз під слідством за кримінал) обговорив з генеральним директором ЮУ АЕС Володимиром Лісніченком добудову третього гідроагрегату Ташлицької гідроакумулюючої електростанції, звернувши увагу на виконання соціальної програми будівництва ТГАЕС, згідно з якою на вирішення проблем Миколаївського регіону мало направлятись до 10% від загальної суми коштів, що виділяються на спорудження цього об’єкта.

 

Як відомо, проект «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС», який передбачає введення в експлуатацію шести гідроагрегатів ГАЕС загальною потужністю 900 МВт., був затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України 21 листопада 2007 року.   Його активно почали реалізовувати серед громадськості регіону в плані екологічної безпечності тільки весною 2015 року, коли, як стверджують атомники, була узгоджена на рівні місцевих рад «Заява про наміри щодо підвищення нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки 20,7 м у рамках реалізації проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС».

З цим, так би мовити, історичним документом можна познайомитись на офіційному сайті ВП ЮУ АЕС. Він був погоджений керівним складом ще «злочинної влади»: секретарем Южноукраїнської міської ради Д.М. Мірошником, головами районних рад: Арбузинського району – В.А. Захарченком, Вознесенського — І.А. Бурдіним та Доманівського району — Т.Л. Кушнір. Заключні підписи від Замовника поставив генеральний директор ВП «Южно-Українська АЕС» В.А. Лісніченко і від Генпроектувальника – голова правління ПАТ «Укргідропроект» В.В. Кривицький.

Здавалось би, аргументований офіційний документ з підписами, мокрими печатками, але ж не оформлений, як слід. Раджу юристам з ним познайомитись, звернувши увагу на відсутність офіційної реєстрації, дати підписання Заяви, а також офіційних посилань на номери і дати рішень міської та районних рад. Без цього підписи посадовців нічого не варті. Чи не тому ця доленосна Заява для жителів Побужжя зникла з офіційного сайту НАЕК «Енергоатом», залишивши по собі лише дату реєстрації — 21 жовтня 2015 року?

 

20 березня 2015 року делегація НАЕК взяла участь у нараді, присвяченій підготовці до заповнення Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м. Зокрема,  розглядалося питання забезпечення умов для землевідведення під хвостову частину водоймища. Протягом останнього часу зусилля фахівців ВП ЮУАЕС були спрямовані на виконання рішень Протоколу наради під головуванням першого заступника Миколаївської облдержадміністрації Г. Ніколенка стосовно експлуатації Олександрівського водосховища та водогосподарської ситуації в басейні р. Південний Буг (відбулася 5 лютого 2013 р.). Приводом для розгляду цього питання на рівні ОДА стало звернення Миколаївського управління водних ресурсів стосовно погіршення водозабезпечення в нижній течії р. Південний Буг. У листі, зокрема,  зазначається, що існуюча регулююча ємність Олександрівського водосховища за сьогоднішнього нормального підпірного рівня 16,0 м з об’ємом 11,5 млн. м3 є недостатньою і в маловодні роки не забезпечує встановленого розміру санітарного попуску 17,0 м3/сек.

 

26 серпня 2015 року на майданчику ВП «Южно-Українська АЕС» відбулась виїзна нарада з питань будівництва Ташлицької ГАЕС. На порядку денному стояли питання про стан будівництва Ташлицької ГАЕС, підняття рівня Олександрівського водосховища як шлях до вирішення проблем забезпечення потреб водокористувачів Миколаївщини та виконання заходів з підготовки водоймища до заповнення до позначки 20,7 м.

Під час наради фахівці-енергетики зазначили, що Ташлицька гідроакумулююча електростанція (ТГАЕС) є складовою Южно-Українського енергетичного комплексу і виконує провідну роль у системі його гідрокомплексу. ТГАЕС —  це своєрідний акумулятор. У 2010 році рівень води у водоймі піднято до позначки 16,0 м, що є передумовою введення в експлуатацію третього гідроагрегату ТГАЕС.

Підняття  рівня Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м дозволило б досягти корисної ємності 72,6 млн. м3, більше половини з якої, а саме 46,10 млн. м3, призначатиметься для водозабезпечення населення та народного господарства області. Та для цього має бути відведено 26,44 га землі під «хвостову» частину водойми, їх слід вилучити з загальної площі (2650,85 га) Національного природного парку «Бузький Гард».

«Сьогодні як ніколи нам слід відійти від політичних лозунгів, опуститися на землю та зайнятися економікою, — зазначив на нараді перший заступник голови Миколаївської обласної адміністрації, Герой України Микола Романчук. – Усе, що пов’язане з розвитком Южно-Українського енергокомплексу взагалі та його складових, зокрема, має дуже велике значення для нашого регіону. Тож позиція обласної держадміністрації полягає у беззаперечній підтримці подальшого розвитку енергокомплексу. Що ж до конкретного питання підняття рівня Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м, то втілення цього проекту, найперше, забезпечить надійне водопостачання нашого регіону, остаточно закриє питання зрошення у Вознесенському, Арбузинському, Братському, Доманівському районах».

Свою думку з приводу обговорюваної теми висловив і народний депутат Верховної Ради VIII скликання Олександр Лівік: «Питання тут не в економіці, і не в політиці. Питання у національній безпеці. Я добре пам’ятаю засідання профільного паливного комітету в січні та лютому, коли на наших теплових станціях вугілля залишалося на одну-дві доби, коли газу залишалося менше, ніж на місяць. Ніхто не хоче повторення тієї ситуації, щоб люди перекривали дороги, а лікарні та школи стояли на межі відключення. Тому альтернативи тут немає. Я знаю позицію комітету, вона позитивна з цього питання. Я знаю позицію моїх колег з двох найбільших фракцій – Народного фронту та Блоку Петра Порошенка, тому, якщо потрібна законодавча підтримка, то вона буде».

Президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський зазначив:

«Ми сьогодні розглянули питання, яке більше 10 років не знаходило рішення. Згідно з даними ООН, нині існують два ключові виклики для  людства – забезпечення водою та енергетичними ресурсами. Підняття рівня Олександрівського водосховища до проектної позначки  20,7 м – у площині вирішення цих проблем. Перш за все, це дозволить вирішити питання водозабезпечення Миколаївщини. Щодо енергетики. Питання розвитку Южно-Українського енергокомплексу багатогранне. Це і продовження експлуатації нині діючих енергоблоків. …Йде мова й про будівництво четвертого енергоблоку ЮУАЕС, бо цей майданчик має найвигідніше серед інших географічне розташування для доставки сюди (водним шляхом) обладнання нового блоку прогресивного західного дизайну. Не слід скидати з рахунку добудову решти — чотирьох — гідроагрегатів ГАЕС. Та аби все це втілити, нам потрібне Олександрівське водосховище в його проектному вигляді, а не в тому, у якому воно наразі функціонує».

Генеральний директор ВП ЮУАЕС Володимир Лісніченко вважає такий результат черговою перемогою очолюваного ним колективу: «Сьогодні ми отримали позитивну оцінку наших пропозицій. Приємно, що нас підтримали два Герої України – Микола Павлович Романчук і Семен Ізраїльович Поташник. Ми заручилися їхньою підтримкою. Сьогоднішні рішення – це шлях уперед. І ми впевнені, що він буде успішним».

 

22 березня 2016 року одним з питань порядку денного виїзної наради в колективі ВП ЮУАЕС за участі представників дирекції НАЕК «Енергоатом» на чолі з президентом компанії Юрієм Недашковським було продовження будівництва Ташлицької ГАЕС, зокрема, добудова її третього гідроагрегата. Відзначалось, що орієнтовна вартість об’єкта визначається в розмірі 2,9 млрд. грн, з яких більше 260 млн. передбачено на соціальний розвиток регіону.

За даними фахівців управління капітального будівництва ВП ЮУАЕС, станом на 01.03.2016 р. на монтажному майданчику будівлі ГАЕС виконано основні монтажні роботи зі збирання гідрогенератора-двигуна агрегата №3. Готовність статора — 78%, ротора — 97%.

 

13 травня 2017 року ЗМІ повідомили: «У шахту третього агрегату Ташлицької ГАЕС встановлено робоче колесо. Вітаючи будівельників та працівників каскаду ГЕС-ГАЕС, генеральний директор ВП ЮУАЕС  Володимир Лісніченко наголосив:

Сьогодні у нас справді визначний день. Здобуто чергову трудову перемогу. Переконаний, що подальші монтажні роботи на цьому будмайданчику пройдуть високими темпами і через короткий час ми вже зможемо стояти тут, поруч із зібраним третім агрегатом».

За даними фахівців, готовність будівельної частини третьої машини ГАЕС складає 80%, водоводу – 90%. Будівельники впевнені, що за сприятливих умов третій агрегат може стати до лав діючих вже через 2 роки.

 

Як бачимо, гідробудівельники успішно виконують програму підготовки до пуску третього агрегату гідроакумулюючої станції. А коли настане довгоочікуваний пуск – загадка. Тому що зібраний гідроагрегат без води – мертвий агрегат. Іншими словами: кинуті на вітер гроші. У зв’язку з цим цікаво дізнатись від спеціалістів ВП «Южно-Української АЕС»:

— Яким чином вони планують забезпечити пуск третього гідроагрегата Ташлицької ГАЕС, коли верхня водойма гідроакумулюючої станції, що зветься підвідним каналом, після масштабної реконструкції здатна забезпечити роботу тільки двох діючих агрегатів?

— Чому під час громадських слухань не обговорюються проектні рішення, які передбачають використання частини Ташлицького ставка-охолоджувача в якості верхньої водойми ГАЕС для забезпечення роботи третього і наступних агрегатів станції?

— Як вплине на стан Олександрівського водосховища така «продувка» технологічної водойми через агрегати ГАЕС?

Замовчувати ці проблеми не варто. Цікаво, з яким обличчям піарщикам ЮУ АЕС доведеться йти до людей на наступному етапі екологічних громадських слухань. Чи, може, відповіді на ці запитання зашкодять авторитету енергетичного відомства і це підірве основний його постулат про крайню необхідність забезпечення водою Миколаївської області? Стосовно цього доцільно провести невеличкі дослідження стану водного балансу Південного Бугу, зокрема, території, на яку розповсюджується вплив Південно-Української АЕС, Ташлицької ГАЕС та Олександрівської ГЕС.

 

Кому більше потрібна вода — покаже водний баланс

 

У вище згаданій Заяві відзначається, що з корисного обсягу в 72,6 млн. куб. зібраної води під час весняної повені, в результаті підвищення рівня водосховища до НПР-20,7м, 14,40 млн. куб. планується використати для потреб ТГАЕС, 5,10 млн. куб. — на компенсацію беззворотних витрат (випаровування) з дзеркала водосховища, 7 млн. куб. — для додаткового споживання ЮУ АЕС і для водогосподарських потреб області — 46,10 млн. куб.

В цьому переліку відсутні поточні дані перекидання бузької води для підживлення Ташлицького ставка-охолоджувача. Ці витрати оцінюються річним лімітом – 90,7 млн. кубів, з яких протягом другого кварталу поточного року вже надійшло на підживлення технологічної водойми — 14,678 млн., а з початку року 25,4 млн. кубометрів.

Додаткової води потребуватиме й насосна станція підживлення №2 Ташлицького водоймища, проект якої затверджений 22 серпня 2008 року наказом Міністра палива та енергетики.

На початку вересня минулого року на майданчику поряд з існуючою насосною станцією підживлення Ташлика проведено підводний вибух для підготовки котловану майбутніх водозабірних споруд об’єкту. Можна припустити, що цей об’єкт готується до роботи на Олександрівському водосховищі і його завдання — додаткове підживлення Ташлика в програмі реконструкції системи водопостачання ЮУ АЕС. Це теж значна доля витрат води з Південного Бугу (чи вже з Олександрівського водосховища при НПР-20,7м.), враховуючи, що бризкальні басейни значно підвищать рівень випаровування води зі ставка-охолоджувача. На жаль, під час громадських слухань ці проблеми не обговорюються, хоч мають безпосередній вплив на водний баланс регіону.

Екологи відзначають, що «Збільшення запасів води у водосховищі не гарантує її доступності для потреб населення, адже контроль залишатиметься у руках енергетиків. Також при піднятті рівня води до 20.7 м очікуються підтоплення прилеглих територій і збільшення безповоротних втрат за рахунок випаровування. Останнє може мати серйозні негативні наслідки для водного балансу регіону в умовах збільшення посушливості».

Проектувальники вважають, що рівень Олександрівського водосховища, піднятий до позначки 20,7 м, добавить до поточного рівня випаровування в 3,60 млн. куб. (при НПР -16,0) ще 1,5 млн. кубометрів. І це при тому, що з акваторії Ташлицького водосховища тільки за червень 2017 року (за даними офіційного сайту ВП ЮУ АЕС) випарувалось 3,269 млн. кубів., а через фільтрацію втрачено 55 тис. куб. води; з технологічного водоймища протягом місяця скинуто в Олександрівське водосховище 1814 тис. куб. продувочної води, а цей показник за другий квартал оцінюється в 5503,68 тис. куб. води. Такий кругообіг бузької води навколо гідроенергетичного комплексу.

Чимало води зникне з представленого балансу ще й через підтоплення території та масові неконтрольовані забори з акваторії для господарських потреб місцевими підприємствами.

 

Важливо у водному балансі регіону підрахувати й потреби області у бузькій воді. До початку будівництва об’єктів Южно-Українського енергокомплексу на берегах Південного Бугу інтенсивно використовувалось зрошувальне землеробство. Тільки в Арбузинському районі (Семенівка, Костянтинівка, Бузьке) зрошувалось близько тисячі гектарів сільгоспугідь. Частина полів в Олександрівці Вознесенського району теж мали зрошувальні системи, а біля Нової Одеси навіть були рисові поля, чимало плантацій отримували бузьку воду в Доманівському районі. На старій Олександрівській ГЕС були встановлені спеціальні насоси, які подавали воду на поля.

З початком будівництва Ташлицької ГАЕС та підвищення рівнів Олександрівського водосховища зрошувальні поля не отримують вологи, а самі системи «пішли в металобрухт». Став «на прикол» і Єланецький водовод, який мав забезпечувати питною водою жителів кількох районів Миколаївщини, а жителі міст і сіл поступово переходять на водопостачання з підземних горизонтів – так надійніше.

Тому хотілось би почути авторитетних фахівців у галузі зрошувального землеробства: «Яким чином фермерські господарства мають розвивати меліорацію з врахуванням підвищення рівня Олександрівського водосховища до НПР -20,7 м?». Таке ж дослідження слід провести і в питаннях питного водозабезпечення населених пунктів, так званої зони впливу «проекту-20,7 м». Ось тоді, коли всі дані будуть складені, можна буде говорити про те, кому більше потрібна бузька вода — енергетикам чи населенню і господарському комплексу Миколаївської області.

Ріка – чутливий організм, створений природою. Навіть незначні втручання в нього можуть викликати непередбачені проблеми для людей. Втручання в звичний природний ритм Південного Бугу, навіть з благими намірами, має всебічно обговорюватись з населенням прилеглих до річки регіонів. Зараз новими господарями територій стали об’єднані територіальні громади, саме вони, а не районні посадовці, мають офіційно, а не на словах окремих представників, визначити, чи потрібен їм новий, підвищений майже на 4 метри рівень Олександрівського водосховища, чи від цього проекту ніякого користі ні для людей, ні для довкілля не буде. Слово за громадами!

На жаль, в дискусії енергетичного відомства з жителями побузьких громад стосовно підняття рівня водосховища не рівні умови. Якщо ВП ЮУ АЕС має можливості залучити до піаркампанії обласні, районні, місцеві ЗМІ, то такої можливості у громадськості немає. Тому й читають, дивляться і слухають жителі Побужжя одну й ту ж пісню. Енергоатом має можливість залучити для дослідницьких робіт і обґрунтування свого проекту цілий перелік наукових закладів. Про таке тільки мріяти можуть місцеві активісти екологічних організацій. Тому, щоб дискусії проходили на рівних правах і можливостях,

доцільно утворити відповідний фонд підтримки громадськості за збереження життя Південного Бугу.

Зараз на енергокомплекс організовують інформаційні тури, сформовані з жителів прибережних територій, а після відвідин об’єктів окремі представники громад висловлюють свою прихильність до підняття рівня водосховища до НПР-20,7 м. Але ж це думка окремої людини, навіть якщо вона має певний посадовий статус, а ніяк не виважене, офіційне рішення громади, прийняте без втручання сторонніх осіб, навіть якщо вони представляють зацікавлену в реалізації проекту сторону.

 

Дискусії навколо «проекту -20,7» тривають. А в народі говорять: «Наш Буг впадає в Олександрівське водосховище!». І в цьому є сенс. Адже далі, за Олександрівкою, він цілком залежить від оператора ГЕС, який, за дзвінком від керівництва, піднімає чи опускає шандору, що стала головним регулятором Південного Бугу.

Анатолій НЕНЬКО, журналіст

http://www.ngorod.net.ua/books/kudi-vpadaye-pivdennij-bug/

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*