ДЕ Ж ОСТРІВ ГАРДОВИЙ?

ДЕ Ж ОСТРІВ ГАРДОВИЙ?

Це запитання хочеться поставити співробітникам Державного підприємства «ЕКОІНФОРМ», підпорядкованого Державній установі «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України», які, на замовлення Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» НАЕК «Енергоатом», підготували для громадських слухань Оцінку впливу на навколишнє середовище (ОВНС) «Підняття рівня Олександрівського водосховища до проектної відмітки 20,7 м».

Слід зазначити, що ця праця має глобальний характер і описує весь період боротьби жителів Миколаївщини проти підкорення Південного Бугу в межах унікальних природних та історичних територій для створення нових енергетичних потужностей. Можна багато з чим погодитись, науковці добре знають свою справу і вміють, що називається розставляти крапки над «і».

З повним викладом ОВНС «проекту 20,7» можна ознайомитись на офіційному сайті ВП «ЮУ АЕС», і, переконаний, багатьох читачів та екологів-дослідників чекають певні емоційні збудження. Зокрема, те, як дослідники і експерти ОВНС поставились до відомих історичних об’єктів доби українського козацтва.

Якщо протягом сучасної історії науковці Інституту археології НАН України і їх численні дослідники минувшини вважали, що «навпроти скелі Пугач, посеред ріки, розміщено скелястий о-ів Клепаний (його історична назва – Гард)», то, спираючись на висновки ОВНС, він піднявся вище по течії Південного Бугу десь на півкілометра, і став Гардовим замість острова Великого. Підміна понять сталась з банальної причини: острів Гардовий (той, що Клепаний, а ще Малий) підпадає під повне затоплення при піднятті рівня Олександрівського водосховища до відмітки 20,7 м, а Великий острів залишається на суходолі. Ось цитата з ОВНС із цього приводу:

«На виконання договору з ЮУ АЕС, експедиція державної інспекції з охорони пам’яток культури в Миколаївській обл. під керівництвом кандидата історичних наук, доцента, завідувача кафедри всесвітньої історії Миколаївського державного педагогічного університету Ю.С. Гребенникова здійснила попередні роботи під час проведення архітектурно-археологічних досліджень і розвідувальну археологічну шурфовку на о-ві Великий, розташованому навпроти м. Южноукраїнська, поруч з малою Костянтинівською ГЕС. На острові знайдено археологічний матеріал, який дає змогу чітко ідентифікувати його з історичним о-вом Гард Бугогардівської паланки війська Запорізького. На острові виявлено архітектурно-будівельні залишки культової споруди, які з високою ймовірністю можна кваліфікувати як залишки видатної пам’ятки української історії – знаменитої козацької церкви Покрова Пресвятої Богородиці.

У межах усієї території о-ва Великий знайдено фрагменти тимчасових споруд без фундаменту (куріні), могильник тощо. Тобто, цей острів, на думку членів зазначеної експедиції, вважається Гардом – базовою територією однойменної паланки війська Запорізького.

Проте серед деяких істориків Миколаївської обл. (археолог М. Т. Товкайло) існують інші думки стосовно розміщення о-ва Гард. За їх твердженнями, не підтвердженими археологічними даними, паланка війська Запорізького – Гардова – знаходилась на о-ві Малий, який розташований навпроти скелі Пугач. Проте, за результатами експедиційних досліджень, виконаних під науковим керівництвом історика Ю.С. Гребенникова, зроблено висновок, що о-ів Малий носієм археологічного матеріалу бути не може у зв’язку з досить частим періодичним затопленням його в періоди повеней.

5

Він може мати естетичну цінність лише як природний об’єкт. Таким чином, виконані в 2001–2006 рр. археологічні роботи доволі переконливо висвітлили питання щодо місця розміщення о-ва Гард, яким з високим рівнем вірогідності можна вважати о-ів Великий. При цьому о-ів Великий не затоплюватиметься Олександрівським водосховищем навіть в разі найвищого прогнозованого його рівня заповнення – при НПР 20,7 м, тобто, завершення будівництва Ташлицької ГАЕС ніяких збитків історичним пам’яткам не завдасть».

Цікаво те, що протягом майже 200-літньої історії дослідження Бузького Гарду знаними істориками і археологами (Д.І.Яворницький, А.О. Скальковский, Данієль де Боскет, Ф. А. Козубовський, Т. Мовчановський, В.М. Даниленко, К.К. Красильников, М. Т. Товкайло, О. Г. Шапошникова, В.М. Фоменко, В.М. Клюшинцев та багатьох інших) острів Гардовий, як один з центральних об’єктів Бугогардівської паланки Війська Запорізького, знаходився біля скелі Пугач, а в результаті єдиної експедиції Миколаївського педагогічного університету він змінив свою прописку на острів Великий, який не попадає в зону Олександрівського водосховища. Що ж, тепер і скелі Пугач, Сова та Брама мають «переїхати» ближче до Южноукраїнська, щоб відповідати твердженням миколаївських науковців з педіну, а одночасно і висновкам ОВНС ДП «Екоінформ», які беззастережно дають «добро» за затоплення історичної спадщини України?

Дивно, що з цим погоджується Інститут археології НАН України, який має виступати законодавцем у визначенні історичних та археологічних пам’яток на теренах України і експедиції якого протягом більше 40 років досліджують територію Побужжя в районі розбудови об’єктів Южно -Українського енергетичного комплексу. Якщо острів Великий — це Гардовий, то потрібно офіційно його перейменувати і вибачитись перед усім світом про допущені дослідниками неточності. Українські екологи заявляють про незаконність затоплення території Бузького Гарду. І підставою цьому є ряд Законів України: “Про культурну спадщину”, “Про археологічну спадщину”, “Про природно-заповідний фонд”, “Про охорону біорізноманіття”, “Про Червону книгу України”, що підкріплено відповідними статтями Земельного кодексу, Кодексу про адміністративні правопорушення і Кримінального кодексу України, міжнародних конвенцій. Історичний ландшафт центру Бугогардівської паланки Війська Запорізького є пам’яткою культури національного значення (охоронний № 140001-Н), згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 3 вересня 2009 р. № 928 “Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”.

За народним голосуванням у 2009 році Бузький Гард увійшов до 7 природних чудес України. І на завершення — ще одне посилання на текст ОВНС: «Острів Великий (вважається як острів “Гардовий”) не затоплюється Олександрівським водосховищем навіть при найвищому його проектному рівні – НПР- 20,7 м, тобто, будівництво Ташлицької ГАЕС ніяких збитків історичним пам’яткам, які можуть міститись на цьому острові, не завдасть. Більше того, для відновлення пам’яток історії часів Запорізької січі кошторисом будівництва Ташлицької ГАЕС передбачені кошти на будівництво краєзнавчого музею в м. Южноукраїнську, де у вигляді експозицій музейного комплексу планується розмістити результати багаторічних досліджень археологів». Ось так розпродається історичне надбання України.

Анатолій Ненько, журналіст.

http://www.ngorod.net.ua

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*