Не пропусти

Якою буде природа України після війни?

На тлі немислимих людських страждань, які принесла Україні війна, проблеми довкілля можуть здаватися другорядними.

Але екологи попереджають, що рани, які російська армія завдає лісам, степам і водоймам України, залишаться на десятиліття, а спадок війни нестиме загрозу й після того, як гармати стихнуть.

Історик Тімоті Снайдер називав Україну після Другої світової війни “кривавими землями”. Після нової війни вона може стати ще й “спустошеною та замінованою землею”.

З початку війни російські війська обстрілюють нафтобази та великі промислові об’єкти по всій Україні. У ґрунт і підземні води потрапляють важкі метали від снарядів та військової техніки. Пожежі у лісах і степах знищують природне середовище рідкісних видів.

Війна нещадно руйнує всю природу – страждають повітря, вода, земля, рослини і тварини.

Захоплення й обстріли атомних електростанцій, розміщення там техніки та підриви боєприпасів загрожують техногенною катастрофою, яка зробить території навколо непридатними для життя людини.

Усі ці дії є злочинами проти довкілля, або екоцидами, пояснює Євгенія Засядько, керівниця відділу клімату ГО «Екодія».

«Це не лише про шкоду природі, а й про людей. Ця війна може спричинити багато смертей у майбутньому через забруднення води й ґрунтів, через  мінування» – каже Засядько.

У міжнародному праві навмисна шкода природному середовищу вважається воєнним злочином. Експертка впевнена, що Росія понесе за це відповідальність.

Міністр захисту довкілля Руслан Стрілець заявив, що Україна може стати першою країною у світі, яка отримає репарації за злочини проти довкілля.

Збитки, які Росія завдала екології України, вже складають сотні мільярдів гривень, розповів міністр. Він зазначив, що міністерство разом з екологами ретельно збирає доказову базу екозлочинів — фото, відео, свідчення людей.

«Екодія» вже зафіксувала понад 200 екоцидів. Найбільше число цих злочинів сталося на Київщині, Слобожанщині, Донеччині та півдні України.

Однак від дій російських військових страждають практично всі регіони України, каже Євгенія Засядько. А повну картину шкоди екології можна буде отримати лише після війни.

Загроза ядерної катастрофи

Поки світ із жахом міркує про те, чи застосує Путін ядерну зброю, Україна вже третій місяць живе під загрозою ядерної катастрофи.

У перший день вторгнення російські військові захопили Чорнобильську АЕС, зона відчуження понад місяць була в окупації. Експерти фіксували підвищення рівня радіації.

Гендиректор Міжнародної агенції атомної енергетики Рафаель Гроссі, який пізніше відвідав ЧАЕС, сказав, що «ситуація була абсолютно ненормальною й дуже, дуже небезпечною».

На думку українського міністра захисту довкілля, «це — спроба шантажу усього світу».

А на початку березня росіяни обстріляли енергоблоки найбільшої у Європі атомної станції — Запорізької АЕС. Вперше в історії людства військові свідомо стріляли та поцілили в атомний об’єкт.

Росіяни розмістили на території ЗАЕС, яка досі перебуває під їхнім контролем, військову техніку, підривали боєприпаси.

Мішенню російських військ стала й Південноукраїнська атомна станція біля Миколаєва, над якою вони запустили три ракети. За оцінками експертів, загроза влучання в ядерний реактор була високою.

«Атомні станції не пристосовані для воєнних дій. Якщо на них станеться аварія, ми отримаємо другий Чорнобиль».

Радіоактивне забруднення у разі руйнування АЕС зробить непридатними для життя значні території, додає Інна Гоч з Всесвітнього фонду природи WWF-Україна.

Те саме може статися, якщо Росія застосує тактичну ядерну зброю, діапазон ураження якої 25-30 км. Тут усе живе буде знищене з відповідними наслідками: проникаючою радіацією та радіоактивним зараженням місцевості.

Токсичне повітря 

Окрім радіоактивної небезпеки, обстріли та окупація підвищують ризик викидів токсичних відходів з промислових підприємств України. Найбільша їхня кількість розташована на сході країни, де йдуть активні бойові дії.

Коли тривали зіткнення навколо столиці й через обстріли спалахнули пожежі у Чорнобильських лісах, Київ був у топах по забрудненню повітря, пояснює Євгенія Засядько. Пожежі не могли швидко загасити, тому що територію контролювали росіяни.

Зараз під загрозою великих пожеж залишаються значні території південної та східної України, й з наближенням літа ця загроза зростає.

«Лісові пожежі вже виникають через бойові дії у лісах та поблизу, а також через недбалість при поводженні з вогнем. Ці пожежі фактично немає кому і чим гасити».

Кожна пожежа на нафтобазі також стає техногенною катастрофою.

За підрахунками екологів, під час горіння нафти (пожежі на нафтобазі з кількома резервуарами) виділяється приблизно стільки ж атмосферного забруднення, скільки виробляє весь транспорт Києва за місяць.

Російські війська десятки разів влучали у нафтобази і заправки. Пожежі зі стовпами чорного токсичного диму не завжди вдається загасити швидко.

Влучання снарядів у хімічні підприємства, як-от у Рубіжному на Луганщині або в Сумах, призводили до витоків азоту і аміаку.

Азот підіймається вгору, пояснює експертка «Екодії», і люди можуть отримати опіки легень, втратити зір, а при великій концентрації — померти. Так само вгору підіймається удвічі легший за повітря аміак, що може проникати у вікна верхніх поверхів.

Забруднюють атмосферне повітря й хімічні речовини, які вивільняються під час вибуху бомб і ракет. Їхні уламки, потрапляючи в землю, отруюють її й ґрунтові води.

Понівечена земля

Якщо оцінити шкоду повітрю можуть насамперед експерти, картина розбитої військової техніки посеред весняного лісу промовисто говорить до кожного.

Тисячі російських танків і бронемашин забруднюють землю паливно-мастильними матеріалами, а спалені продовжують завдавати шкоду вже як металобрухт.

В Україні й до війни були проблеми з відходами, каже Євгенія Засядько з «Екодії».

«Коли війна завершиться, утилізація такої кількості металобрухту стане ще одним викликом. Переробка військового брухту є більш складним і трудомістким процесом» – заявляє екологиня.

Це канцерогенне сміття, і поки воно залишається на землі, отруює навколишнє середовище важкими металами, які потрапляють у ґрунтові води.

У районах активних бойових дій якість питної води у криницях суттєво погіршилась, пояснює Засядько.

Ще до повномасштабного вторгнення, отруєння підземних вод було справжньою екологічною катастрофою на Донбасі.

На непідконтрольних Україні територіях з 2014 року відбувається масове затоплення закритих або зруйнованих війною шахт.

Тепер через інтенсивні обстріли не вдається відкачувати воду й у шахтах по інший бік фронту. Внаслідок пошкодження енергетичних систем не працюють насоси у трьох шахтах Луганської області. На одній із них у Золотому був повністю затоплений один рівень.

«Шахтна вода», в яку потрапляють важкі метали й солі з гірничих порід, проникає у підземні води, забруднюючи їх цим токсичним «коктейлем».

Понівечена війною земля приховує у собі й інші небезпеки. Одна з найбільших – це залишки боєприпасів та мінування природних територій.

На сьогодні, за даними ООН, Україна – одна з найбільш замінованих країн світу. Понад 80 тисяч квадратних кілометрів території України потребують очистки від мін та вибухонебезпечних залишків.

Розмінування міст і сіл зазвичай проводиться доволі швидко, а ліси залишаються нерозмінованими десятиліттями.

Такі місця, зокрема на Поліссі, зберігатимуть сліди війни багато років, каже фахівчиня WWF-Україна Інна Гоч. Тут і досі знаходять снаряди та міни часів Другої світової війни.

Чи буде питна вода?

Через війну та її наслідки в Україні може постати проблема з питною водою та опустелюванням.

«Ще до війни Україна потерпала від недостатньої кількості води та її поганої якості» – стверджує Інна Гоч.

За забезпеченістю питною водою Україна посідала 125-ту позицію зі 180 країн світу. Насамперед нестачу відчували східні та південні регіони, що лежать у басейні Сіверського Дінця, Південного Бугу, у Приазов’ї та Криму.

Стан прісноводних ресурсів прямував до статусу «дуже високий ризик», розповідає дослідниця. Через війну ця ситуація ще погіршиться.

Обстріли очисних споруд, як от у Василькові, руйнування водогонів та іншої водної інфраструктури, неможливість швидко її полагодити, вплинуть на якість і кількість води.

Наступний етап у цьому ланцюжку — поширення інфекційних хвороб, каже Гоч.

Заповідники під обстрілами

Географія і клімат України наділили її приголомшливим багатством флори і фауни. На її територію припадає 35% біорізноманіття Європи. Це — 70 000 видів рослин і тварин, багато з яких є рідкісними або ендемічними, тобто притаманними лише цій території.

«Війна зачепила близько третини всього природно-заповідного фонду України». – зазначає Тарас Ямелинця, фахівець рідкісних видів WWF-Україна.

“На сьогодні декілька десятків природних і біосферних заповідників, національних і регіональних природних парків зазнають суттєвої шкоди внаслідок російської агресії” — каже експерт.

Під загрозою знищення перебувають близько 200 територій земель Смарагдової мережі. Це природоохоронні території, визначені Бернською конвенцією. Її мета — збереження рідкісних видів та оселищ.

Смарагдова мережа захищає бурого ведмедя, чорного лелеку, рись, орлана-білохвоста та сотні інших видів тварин і рослин.

Насамперед екологів непокоїть руйнування Рамсарських об’єктів на узбережжі Азовського й Чорного морів та в нижній течії Дунаю і Дніпра. Це водно-болотні угіддя, визнані територіями міжнародного значення, як наприклад, Дунайський біосферний заповідник.

В окупації з перших днів війни опинився заповідник «Асканія-Нова» на Херсонщині. За словами керівництва, тварини не постраждали від воєнних дій. Але закуповувати корм та підтримувати парк адміністрації доводиться за власні кошти.

“В лісах у Чернігівській, Сумській, Луганській, Донецькій та Херсонській областях залишається багато нерозірваних боєприпасів”, — стверджує Тарас Ямелинця. – “Це небезпека для людей і диких тварин на багато років”.

Екокоридори — це фактично шляхи життя. Бойові дії могли частково або повністю порушити їх, а тварини могли «відступити» налякані запахами та звуками війни. Тепер їм треба призвичаюватися до нових умов.

Налякані війною

«На жаль, немає можливості запобігти шкоді природі під час війни». – констатує Олеся Петрович, WWF-Україна

Порушений ґрунт та спалені ліси дуже швидко заростають чужорідними інвазійними видами.

Рідкісним видам тварин загрожує не так загибель деяких особин, як руйнування або зміна їхніх ареалів та міграційних коридорів, пояснюють дослідники.

Воєнні дії відбуваються у найбільш чутливий період року, коли тварини шукають собі пари, їжу та приводять дитинчат. Шум чи світло у темну пору доби, насамперед у сезон тиші, а також стрес можуть порушувати життєві цикли птахів і ссавців.

Коні Пржевальського чи лосі у Чорнобильській зоні можуть постраждати через неконтрольоване браконьєрство. Відстріл або знищення ділянок степу може очікувати коней і на теренах окупованої «Асканії-Нова».

За словами Олесі Петрович, через війну зменшилися випадки браконьєрства.

«Але «затишшя» є тимчасовим — якщо продовольча криза поглибиться, на окупованих територіях почнуть із подвійною силою добувати дичину та рибу».

“На півночі та північному сході країни, на Поліссі, у природній зоні змішаних лісів пролягають важливі екокоридори великих ссавців — ведмедя, рисі та вовка” — каже Тарас Ямелинця.

Україна лежить на перетині важливих міграційних шляхів птахів у західно-палеарктичному та афро-євроазійському регіонах, від яких залежать понад 400 видів птахів, пояснює Ямелинця.

У березні та квітні сотні тисяч водоплавних птахів мігрують вздовж морської берегової лінії на півдні та вздовж лісів на півночі країни. У цих регіонах були або продовжуються активні бойові дії.

Під загрозою 30 тисяч пар білих лелек та близько 500 пар рідкісних чорних лелек, які прилітають у цей час в Україну для гніздування.

Війна грубо втрутилася в екосистему Чорного моря. Російські військові замінували частину його акваторії, стріляють потужними снарядами з надводних і підводних човнів.

Нещодавно на березі національного природного парку «Тузлівські лимани» на Одещині знайшли мертвих дельфінів.

Як пояснив BBC керівник парку, еколог Іван Русєв, тварини не мають на собі слідів браконьєрів. Вони могли загинути через те, що втратили орієнтацію за ехо-сигналами.

Російські військові використовують гідролокатори на високому рівні децибелів, а це шкодить слуху дельфінів. За словами Русєва, зараз неможливо оцінити, скільки мертвих тварин може бути у морі.

Стале майбутнє?

На думку екологів, майбутнє довкілля напряму залежить від того, як саме українці будуть відбудовувати країну після війни.

«Є ризик максимального використання природних ресурсів для відновлення після війни, наприклад розорення природних територій з мандатом запобігання голоду» – застерігає Олеся Петрович, WWF-Україна

Можуть збільшитися викиди через виробництво будівельних матеріалів та відбудову. Частину природних територій можуть віддати під забудову для відновлення населених пунктів, вже з’явилися нові сміттєзвалища з залишків зруйнованих будівель та «кладовища техніки».

Разом із тим, чиновники заявляють, що Україна підтримає європейський зелений курс, який стане орієнтиром під час відбудови.

Міністр захисту довкілля Руслан Стрілець розповів, що Україну долучили до європейської програми “Life”, яка фінансує проєкти у галузі екології й має величезні бюджети.

“В Україні вже щороку фіксують рекордний рівень спеки”, —  каже Євгенія Засядько з «Екодії», — “питання зниження викидів в атмосферу є вкрай нагальним”.

«Можливо, коли ми будемо відбудовувати міста, ми зможемо зробити їх більш екологічними, зменшити кількість автомобілів, прокласти велодоріжки, підвищити енергостійкість наших будинків», — сподівається еколог.

Можливо, це — шанс не лише відмовитися від нафти й газу росії, але й позбутися залежності від викопного палива загалом.

Джерело: https://www.bbc.com/ukrainian/extra/mwu5sxghvc/ukraine_war_damaged_nature

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан.