Не пропусти

Збережемо степи Вознесенського району

Чудовий степ
У результаті проведених експедицій в межах Веселинівського та Вознесенського районів Миколаївщини ми — Українська Природоохоронна Група — UNCG — підготували наукове обгрунтування для створення ландшафтного заказника “Балка Глибока”.
Розорення схилів 1
Це єдина природна територія, що залишилась поряд з селами Манне, Мартинівське, Новосілка.
Що це за проектований заказник та чому його потрібно зберегти❓
Балка Глибока – проектований заказник загальною площею 128.8 га.
Розташовується між селами Манне та Очаківське в межах Вознесенського району.
Тут зростають види рослин з Червоної книги України: шафран сітчастий, півники понтичні, горицвіт весняний, горицвіт волзький, астрагал шерстистоквітковий, ковила українська, ковила Лессінга, зморшок степовий, тюльпан Шренка. Рослинні формації ковили волосистої, ковили Лессінга та ковили української занесені до Зеленої книги України.
Згідно з Резолюцією 4 Бернської конвенції на території, запропонованій для створення ландшафтного заказника «Балка Глибока», виявлено тип оселища Е1.2 – Багаторічні трав’яні кальцефітні угруповання та степи. Отже, дана територія ще й має охоронятися на рівні всієї Європи.
☝Проект створення ландшафтного заказника “Балка Глибока” був погоджений Прибужанівською ОТГ. Наступний крок — рішення Миколаївська Обласна Державна Адміністрація .
❗Захистити цю територію потрібно не лише заради природи як такої. Від збереження останніх залишків степів залежить передусім наш з вами добробут!

                               Чому це важливо?

Пояснення надано у зверненні до МОР та МОДА, що наводиться нижче:

Необхідність прийняття невідкладних дій для збереження

            головного багатства України – землі

 

У жмені ґрунту мешкає більше живих істот, ніж людей на всій планеті… і якщо дно світового океану вивчене гірше, ніж поверхня Марсу, то про життя ґрунту взагалі невідомо нічого.

 (Петер Воллебен «Таємниче життя дерев»)

 

 Головний екологічний виклик сучасності —  земельне питання, оскільки земля це насамперед життєвий простір для природних екосистем, що формують середовище придатне для існування людства. Саме дика природа формує склад атмосфери, гідрологічний та температурний режими, ґрунти, геохімічні цикли та клімат в цілому.

Викиди парникових газів, промислові та побутові відходи дійсно створюють екологічні проблеми. Проте, безпосереднє зникнення дикої природи це не просто проблема, це ─ катастрофа. Еко-дружні технології безумовно потрібні, але вони не формують здорове довкілля, а лише пом’якшують негативний вплив людини на нього. Вони не є донором життєво необхідних для людини екосистемних функцій (послуг). Їх надає лише дика природа. Відновлювальна енергетика не виділяє кисень і не поглинає СО2. Переробка сміття не формує ґрунт. Очисні споруди не формують річки. Все це створюють ліси, степи, болота. Збереження та відтворення природних екосистем потребує життєвого простору, тобто землі, а це питання вирішується не технічними, а саме законодавчими та адміністративними інструментами.

Головним фактором знищення та дефіциту природних екосистем в Україні є агровиробництво. Сільськогосподарські землі охоплюють 71 % території України. Одна лише рілля складає 325 тис.кв.км або 54 % площі країни.

Ніщо так не спустошує планету, як вирощування їжі. Бездумне сільське господарювання знищило вже не одну цивілізацію в історії людства. Якщо поглянути на карту світу, то в місцях зародження великих рільницьких цивілізацій ми не побачимо жодного розквіту в наш час. Колишній Родючий Півмісяць (Єгипет, Межиріччя) на Близькому Сході — тепер зайнятий пустелями та напівпустелями, а мешканці живуть в бідності та в постійних війнах. Всі ці пустелі утворились після того, як рільництво й ерозія повністю знищили ґрунт. Найбільша рільницька цивілізація Північної Америки — Анасазі — також повністю перетворила свою домівку на пустелю, що призвело до загибелі самої цивілізації.  Всі вони проходили один той же самий шлях — замість раціонального обмеженого використання природних ресурсів, вони розорювали всю доступну землю та надмірно її експлуатували.  Це все зумовило виснаження ґрунту, зникнення в ньому поживних речовин, пришвидшення водної та вітрової ерозії — і, як наслідок, голод, війни, бідність та колапс.

Україна вже має і власний приклад появи пустель внаслідок нераціонального сільського господарства — Олешківські піски. Інколи їх вважають найбільшою пустелею Європи. А утворилась ця пустеля на місці піщаних степів, знищених тут на початку 20 століття інтенсивним скотарством. Після того, як випас був зупинений, минуло вже понад 100 років. Але рослинність тут досі не відновилась.

Далеко за прикладами й ходити не треба : у Вознесенському районі заради наживи від продажу піску випалюють хвойний ліс над підземним озером питної води. При цьому люди залишаються без води, а піски — без утримуючого їх лісу.

 

 

Охорона земель раніше і зараз. Якщо раніше охорона ґрунтів розглядалася лише як суб’єктивний фактор родючості для формування високої врожайності, то на нинішньому історичному етапі, в умовах загрози глобального екологічного колапсу, природний ґрунтовий покрив має розглядатися та цінуватися в першу чергу як об’єктивний фактор формування здорового гідрологічного режиму та стабільності клімату планети.

В посушливих умовах степової зони рослинність  має найбільшу масу нижче рівня поверхні землі і  затримує значну частину атмосферної вологи в дернині та ґрунтовому профілі, формуючи гідрологічний режим місцевості. Коли степ зрошують короткочасні літні дощі, то значна кількість води затримується у дернині і рослини встигають за короткий час поглинути її максимально, уникаючи тим самим швидкого поверхневого стоку. Окрім цього, високій вміст гумусу та оструктуреність ґрунту дають можливість опадам в осінньо-зимовий період поглинатись та розподілятись по всьому ґрунтовому профілю, затримуватись в ньому та поступово надавати воду нижнім горизонтам.  Завдяки цьому формуються підземні води, джерела та степові річки. Це один з ключових факторів гідрологічного режиму, який формує клімат степу і не дає йому перетворитися на пустелю навіть в умовах посушливого клімату завдяки рослинам та ґрунту.

 

Охорона земель і глобальні зміни клімату.   Зменшення площ орних земель на 10% дозволить зменшити викиди вуглецю з ґрунту на 10-15 тис. тонн. Крім припинення емісії вуглецю, відновлення рослинності також означатиме відновлення процесу його депонування. Чим більше вуглецю накопичено на землі рослинами, тим менше його в атмосфері, тим менше його в атмосфері, а отже менший парниковий ефект і стабільніший клімат. Таким чином, степ, допоки лишається степом, безкінечно накопичує у ґрунті гумус. Жоден інший механізм у природі не може так надійно і масштабно накопичувати двоокис вуглецю із атмосфери та консервувати його у ґрунті. Без цього неможливо побороти парниковий ефект і глобальні зміни клімату. На противагу депонуванню, руйнування природної трав’янистої рослинності (наприклад оранкою) призводить до припинення накопичення вуглецю а також стає причиною емісії раніше накопиченої ґрунтом органіки. Разова оранка призводить до вивільнення з 1 кв. м. ґрунту — 3 кг вуглецю протягом року або щонайменше 213 тис тон вуглецю для України щорічно.

Більшість площ, що на цей час зайняті ріллею, в минулому були природними екосистемами – степами і луками. Саме ці трав’янисті екосистеми є найбільш ефективними накопичувачами вуглецю в своїй природній зоні.  .

Таким чином руйнування ґрунтів і, відповідно – вивільнення у атмосферу накопичених в минулому сполук вуглецю відбувається значно швидшими темпами, ніж тривало його накопичення. Отже оранка природних ділянок степу не лише зупиняє процес депонування, але й перетворює ґрунт з успішного поглинача парникових газів на джерело їх активного вивільнення.

 

Що ще зберіглося?  Дикі степи  і луки збереглися до нашого часу лише завдяки:  а) складному рельєфу (більшість залишків степу є схилами вздовж річок або балками), оранка на яких технологічно незручна, б) до недавнього часу було досить поширеним пасовищне тваринництво, яке потребувало природних пасовищ (це зберігало степи і луки від оранки, а худоба більш-менш успішно  підтримувала степові оселища, що потребують пасовищного режиму), в) військовим полігонам, г) землям ПЗФ

 

Ціна питання.  За обеспечение человечества пищей природа расплачивается потерями и разрушением экосистем. А это, в свою очередь, создает экологические риски для самого же человечества.   Для природи, ґрунт – це важлива складова глобальної екосистеми,  від якої залежить існування більшості інших наземних екосистем, водність річок та підземних водних горизонтів а також здатність рослинності регулювати клімат.   Для людства, грунт – це вичерпний природний ресурс, від якого критично залежить продовольча безпека у світі. Зникнення цивілізацій. Масштабне знищення природних екосистем через катастрофічний рівень розораності стало причиною інтенсивної ерозії ґрунтів та деградації водного режиму, що викликає зміни клімату та  опустелювання. Це неминуче приводе  до занепаду агровиробництва та зникненню цивілізацій.

 

Відношення держави до збереження грунтів – Декларування.   Держава вже давно визнає цю проблему і офіційно декларує засоби її вирішення.

Пункт 3.1. Наказу Мінагрополітики України від 20.08.2003 № 280 «Про затвердження Концепції збалансованого розвитку агроекосистем в Україні на період до 2025 р.» говорить про необхідність:

— збільшити частку  сільськогосподарських  угідь  екстенсивного використання    (сіножатей,   пасовищ)   відповідно   до   науково обґрунтованих показників,  які мають  розроблятися  з  урахуванням регіональних та місцевих особливостей;

— зменшити площі орних  земель  до  37-41%  території  країни шляхом виведення з ріллі схилів крутизною понад 3 градуси,  земель водоохоронних зон,  деградованих,  малопродуктивних та  техногенно забруднених сільськогосподарських угідь;

— створити нові та  розширити  площі  існуючих  територій  та об’єктів  природно-заповідного  фонду в межах сільськогосподарських угідь;

Національний план дій  щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням від 30.03.2016 р. № 271-р вказує в наступних пунктах такі заходи:

  1. Створення і відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов
  2. Упорядкування орних земель шляхом виведення з їх складу схилів, земель водоохоронних зон, ерозійно небезпечних та інших не придатних для розорювання угідь
  3. Прискорення робіт з консервації деградованих, техногенно забруднених та малопродуктивних земель, рекультивації порушених земель
  4. Створення (оголошення) нових та розширення площі існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду
  5. Розроблення регіональних схем та програм розвитку екомережі, а також пілотних проектів землеустрою щодо впорядкування землеволодінь і землекористувань територій та об’єктів екомережі з урахуванням досвіду Європейського Союзу у сфері ландшафтного планування

«Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення  державної власності та розпорядження ними» від 07.06.2017 р. № 413 вказує:

«провести консервацію деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель та рекультивацію порушених земель;

припинити господарське використання екологічно небезпечних, економічно неефективних земельних ділянок та їх залуження або заліснення;»

Закон України «Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 року N 2818-VI в Розділі 3 «Ціль 2. Поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки» проголошує:

«зменшення до 2020 року в середньому на 5—10 відсотків площ орних земель в областях шляхом виведення із складу орних земель схилів крутизною більш як 3 градуси, земель водоохоронних зон, консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь з подальшим їх залісненням у лісовій та лісостеповій зонах та залуженням у степовій зоні;».

Закон України Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року від 28 лютого 2019 року № 2697-VIII, де в Показниках оцінки реалізації державної екологічної політики вказано, що:

— Площа природно-заповідного фонду має зрости з 6,3 % до 15 % території України

— Лісистість має зрости з 15,9 до 17,5 % території країни

— Питома вага сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (сіножатей, пасовищ) у загальній території країни має зрости з 13 до 15,8 % території країни.

 

Відношення держави до збереження грунтів реальність. Задекларувавши всі ці необхідні заходи, держава в зазначених вище нормативних актах не відповідає на головне питання: як всі ці заходи будуть реалізовуватись за умов вільного ринку земель сільськогосподарського призначення та після передачі державних земель цієї категорії у власність територіальних громад. Тобто, де брати землю для консервації, збалансування ландшафтів та розширення ПЗФ в нових реаліях?

Наприклад, ст. 33 Закону України «Про охорону земель» хоч і має назву «Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь», але  не вказує жодної цифри цього співвідношення або державної структури, яка має його визначати та контролювати.

Які б політичні сили не приходили до влади в останні 20 років, всі вони зіштовхувалися з наслідками вкрай недолугої земельної реформи, проведеної в 90-ті роки, яка успадкувала від радянських часів жахливий дисбаланс між антропогенними та природними територіями в Україні.

 

Суть проблеми.    Після проголошення незалежності Національна академія аграрних наук України спробувала виправити цю ситуацію і пропонувала у первісній версії Національної програми охорони ґрунтів вивести з обігу та законсервувати 9 млн. га орних еродованих земель (7 млн. га під залуження та 2 млн. га під залісення). Однак, економіка перемогла екологію і держава розпаювала все в тому вигляді, в якому воно дісталося в спадок від СРСР. Тому будь-яке посилання на досвід ЄС та інших розвинених країн стосовно земельного ринку є некоректним, адже в показниках структури угідь між ЄС та Україною спостерігається величезна прірва, див. Табл. 1.

Показник ЄС Україна
Відсоток сільськогосподарських земель в загальній структурі земельних угідь. 45 % 71 %
Рівень розораності земель в загальній структурі земельних угідь. 25 % 54 %
Рівень лісистості  в загальній структурі земельних угідь 37 % 16 %
Рівень розораності сільськогосподарських угідь 60 % 79 %
Відсоток трав’янистих ценозів (луки, степи) в структурі сільськогосподарських угідь 34 % 13 %
Густота населення осіб/км2 116 75

 

Маючи в півтора рази більшу щільність населення, Євросоюз має вдвічі менший відсоток орних земель та більш ніж вдвічі більший відсоток лісів та багаторічних трав’янистих угідь

Україна має найбільшу частку земель сільськогосподарського та промислового призначення серед європейських країн . Загалом, території, що в Україні задіяні в господарстві і більше не є дикою природою, складають 92% площі . Нинi в Українi близько 28 мiльйонiв гектарiв чорноземiв, що, за рiзними оцiнками фахiвцiв, становить 8 — 15% свiтових запасiв. Йдеться про грунт iз вмiстом гумусу не менш нiж 3,1%. Та ще не так давно цiєї органiчної речовини було в українських чорноземах удвiчi бiльше! Чорноземи, які накопичували гумус від часу закінчення останнього зледеніння, майже повністю деградували за останні 50—100 років через тотальне перетворення на ріллю. Власне це і є опустелювання — мінералізація гумусу, деградація та ерозія ґрунту, зникнення малих річок, що призводить до втрати родючості та ще більшої посушливості клімату.

Розораність земель України є однією з найбільших у світі і офіційно становить 54 % території країни та 79 % площі сільськогосподарських угідь . З роками частка ріллі зростає (якщо у 2000 р. вона становила 77,9%, то у 2013 р. – 78,3%) . У Європі найвищі рівні розораності мають Данія (53 %), Угорщина (49 %) і Польща (44,5 %) .

Великий рівень розораності веде до ерозії ґрунтів, зникненню річок і, відповідно, до зміну клімату та опустелювання. В п.2.1 та 2.2 Розширеного п’ятирічного звіту про опустелювання та деградацію земель за 2012 р. зазначається, що «Наявна інформація з якісного обліку земельних угідь свідчить, що ситуація з використанням земель в Україні на сьогодні близька до критичної. Загальна площа сільськогосподарських угідь, які зазнають впливу однієї лише водної ерозії, складає 10,6 млн. га орних земель (32 % від їх загальної площі). …Щорічне зростання площ еродованої ріллі в цілому по Україні сягає 60−80 тис. га.; …щорічні втрати гумусу становлять 0,65 тонни на 1 гектар,… а незадовільний екологічний стан земель є однією з головних причин погіршення стану довкілля».

Варто зауважити, що скорочення вмісту гумусу означає нездатність ґрунту утримувати належну кількість вологи та нездатність підживлювати водоносні горизонти, а змив верхнього шару через ерозію ріллі означає замулювання річок. Таким чином еродованість земель це не тільки аграрне питання, але й проблема екологічної безпеки Загальна площа сільськогосподарських угідь, які зазнають впливу однієї лише водної ерозії, складає 10,6 млн. га орних земель (32 % від їх загальної площі).  Щорічне зростання площ еродованої ріллі в цілому по Україні сягає 60−80 тис. га. Щорічні втрати гумусу становлять 0,65 тони на 1 га. Загалом в Україні деградовані та малопродуктивні ґрунти займають п’яту частину ріллі (6,5 млн. га) , що також є найбільшим показником в Європі.  Враховуючи середні показники вмісту гумусу в ґрунтах України, до 58 % маси гумусу становить вуглець. Ерозія внаслідок оранки стає причиною вивільнення 3 кг вуглецю з кожного квадратного метру, або щонайменше 213 тис тон вуглецю для України щорічно.

Саме чорноземи вiдрiзняються вiд iнших грунтiв високим рiвнем потенцiйної родючостi: великими запасами гумусу та поживних речовин, найсприятливiшою для рослин структурою та водним режимом. Цi грунти на територiї України утворювалися, за рiзними оцiнками, вiд 5 до 10 тисяч рокiв в умовах надзвичайно сприятливого клiмату, який складався тiльки на окремих територiях свiту.

Нашi чорноземи сьогоднi — зразок виродження. Еталонних грунтiв в Українi — не бiльше 1%. За даними Нацiональної академiї аграрних наук України, за 100 рокiв (1881 — 1991 рр.) вмiст гумусу в наших грунтах зменшився майже на третину — з 4,2% до 3,2%. А в доповiдi НААН iдеться про те, що за останнi 25 рокiв середньозважений вмiст гумусу зменшився ще i становить 3,14%. Тобто процес триває.

Украина – на первом месте в мире по уровню распаханности и на первом месте в Европе по степени деградации почв. В Украине  степей осталось по разным оценкам – от 1% до 3%.

 

Наслідки розорювання степів і луків

– Знищення та фрагментація екосистем. По-перше, через обробіток ґрунту відбувається безпосереднє знищення екосистеми, взаємопов’язаного комплексу рослин, тварин, мікроорганізмів та ґрунту, тобто стабільної саморегулюючої системи (тобто гомеостазу). По-друге, це означає втрату місць існування, і багатьом видам просто більше ніде жити. Залишки природи часто є лише дрібними клаптиками незручних для оранки ділянок, розкиданих між полями, і на таких ділянках дикі рослини і тварини більш вразливі для будь-яких негативних факторів, а багато з них взагалі не здатні жити на невеликих ділянках. Саме розорювання — одна з причин, чому зникли майже всі крупні степові тварини. Це явище називається фрагментацією

 

Зникнення річок. Водна та вітрова ерозія (передусім внаслідок оранки на схилах) призводить до стрімкого змивання родючого шару ґрунту у балки, що є переферійними ланками гідрографічної мережі, або й власне у річки. Внаслідок цього відбувається замулення дна річок та підземних джерел, що підживлюють річки. Більше того, органічний матеріал, що потрапив у річки, призводить до евтрофікації, а за цим – до «гниття» води. Внаслідок цього дрібні тимчасові потоки зникають зовсім, а більші річки – суттєво втрачають водність і біорізноманіття

 

Зникнення біорізноманіття. Ґрунт формується завдяки складним процесам взаємодії рослинності, материнської породи та ґрунтової фауни. Таким чином, збереження ґрунтів буде ефективне лише на ділянках, зайнятих багаторічним рослинним покривом (в т.ч. створеним штучно за природною моделлю). Більшість ділянок де найбільш активно відбувається руйнування ґрунтів – це розорані природні території на схилах степових балок. Тому руйнування ґрунтів означає і неминуче цілковите знищення біорізноманіття на розораній території. Якщо дивитись на цю проблему з точки зору охорони природи, а інакше кажучи — життя на Землі, то рілля є найбільшою сучасною причиною зникнення біорізноманіття.

 

 

 

Миколаївська область – лідер по знищенню грунтів.  После распада СССР рост площади пашни в Украине на пару десятилетий остановился, а площадь засеваемой пашни временно упала. Однако в последние годы она неуклонно растет. И что особенно тревожно – нарастает проблема неумеренной и незаконной распашки угодий, не предназначенных под пашню, прежде всего – степей и лугов.  Зараз набуло загрозливих масштабів самовільне розорювання залишків природних територій. І лідером тут є Миколаївська область.    «Лидирует Николаевская область, а в ней случаи незаконной распашки степи сконцентрированы в пределах Вознесенского и Березнеговатского районов (в первом 700 га, или 0,4% от площади района, во втором – 1600 га, или 1% от площади района). К сожалению, в области не единичны и случаи распашки земель природоохранного назначения в пределах участков природно-заповедного фонда и территорий, которые только предложены для заповедания. Так оказались распаханы 30 га в Чигринской балке на участке, который предлагалось присоединить к територии РЛП «Тилигульский». Пашней стала большая часть пода возле с. Подовка, незадолго до того включенного по предложению Украины в Изумрудную сеть Европы. Такая тенденция не случайна: именно в Николаевской области сохранилось больше всего пахотнопригодных степных участков» (2). Поки що зберіглося. Мета нашого сьогодняшнього зібрання – завадити остаточному знищенню природних екосистем.

 

Що треба зробити?  Проблема в тому, що земельне питання неможливо вирішити на рівні області, оскільки проблема лежить в площині власності на землю в межах всієї держави.  Але, як завжди, за бажанням, дуже багато можна зробити і на рівні області.

Необхідно розробити дієву програму збереження та відновлення земель і тримати її виконання під постійним контролем.

Застосовуючи комбінацію ринкових та примусових механізмів, цілком реально «екологізувати» сферу земельних відносин України. Аби підтримувати необхідний баланс між природними (луки, пасовища, степи, сіножаті) та орними територіями. Це дозволить зберегти земельні (а також і водні)  ресурси для майбутніх поколінь і запобігти зміні клімату на планеті. Для цього потрібно:

— НЕ ПРОДАВАТИ землю державної власності і СКУПАТИ еродовані землі у приватних власників за рахнунок грошей обласного екофонду. Створити нормативно-правову базу щодо обов’язкового залучення не менш ніж 25 % коштів екологічних фондів для викупу еродованих орних земель у приватних власників та територіальних громад задля їхньої подальшої консервації (залуження, залісення) з метою виконання показників розширення природно-заповідного фонду, екологічної мережі, екстенсивних угідь та лісистості, прописаних в Законі України Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року від 28 лютого 2019 року № 2697-VIII.   За умов створення ринку земель та децентралізації реальним механізмом вирішення проблеми дисбалансу ландшафтів, опустелювання та дефіциту земель для ПЗФ в першу чергу має стати викуп еродованих сільськогосподарських земель державою за рахунок екологічного податку та екологічних фондів, що також допоможе зупинити нецільове використання цих фондів.  Як альтернатива викупу — дотації власникам цінних в природному відношенні земель, щоб вони зберігали їх в природному стані

Оскільки еродовані та малопродуктивні ділянки цих земель є основним резервом для розширення природно-заповідного фонду та екомережі.

Часто лунають закиди, що держава неефективний землекористувач. Проте, в Україні мають місце масові порушення з боку багатьох фермерів, які на власній землі  не дотримуються правил сівозмін, палять стерню, ігнорують внесення органічних добрив і т.п. Тому земля має контролюватись суспільством.

Також НЕ МОЖНА передавати державні еродовані землі, в тому числі орні, територіальним громадам.

Небезпека 1.  Розорення.

Небезпека 2.  Ерозія.

Небезпека 3. Знищення лісосмуг.

Небезпека 4.  ГМО.

Небезпека 5  Пестициди.

—  Виховати у населення сприйняття степів і луків як цінності

—  Популяризація теми охорони степів через патріотичну. Історичну складову, збереження річок та зміни клімату

— Пропаганда охорони степів і відмови від оранок через питання змін клімату та збереження річок (красива візуалізація, інтернет, бігборди). Весною – зйомки якісного відеоролика

— у органах держземкадастру скласти карту земель області з вказанням співвідношення між природними (луки, пасовища, степи, сіножаті) та орними територіями, еродованими та малопрдуктивними. Розробити науково обгрунтоване співвіднощення.

— створити відповідну службу у органах держземкадастру для виявлення випадків незаконних оранок

—  Створити позитивну практику реакції контролюючих та правоохоронних органів на випадки незаконних оранок. Напрацювання практики в роботі з прокуратурою + переговори з Держекоінспекцією

— Як альтернатива викупу — дотації власникам цінних в природному відношенні земель, щоб вони зберігали їх в природному стані

— Пілотний проект виведення з обігу невеликої (4-6 га) ділянки ріллі (паю) приватної власності, його консервація та зміна цільового призначення з сільськогосподарського на природоохоронне.

— Створити рух волонтерів, що будуть виявляти оранки. Тут на першому етапі треба розголос теми, статті, гарна візуалізація проблеми

—  Створити інструменти, що сприятимуть ефективному виявленню оранок для контролюючих органів і волонтерів

— Зупинити незаконну оранку природних степів і луків

— визначити та не допускати  розорення целиних ділянок, що ще залишилися

— Створити механізми попередження оранки степів і луків у майбутньому

— зменшення площі орних земель на 5— 14% шляхом їх консервації, в тому числі через  виведення з ріллі схилів крутизною понад 3°, з подальшим їх залісненням у лісовій та лісостеповій зонах та залуженням у степовій зоні;

— припинити знищення та відновити польові лісосмуги. А це є єдиним засобом стримування вітрової ерозії на орних землях українського півдня (крім, звісно, відновлення степу).

— визначити та зберігати режим водоохороних зон

— створення нових та  розширення площі існуючих об’єктів природно-заповідного фонду, в тому числі в межах сільськогосподарських угідь, аби вони сумарно займали не менше 15% території України.  Сьогодні вже недостатньо просто охороняти природні ландшафти, є гостра потреба у їх відтворенні та розширенні. Не дарма ООН пропонує оголосити 2020-2030 рр. десятиліттям відтворення природних екосистем. Якщо на планеті залишилося лише 23 % суходолу, вкритого природними екосистемами за необхідного мінімуму в 67 %, то в Україні ситуація ще гірша. Вже в 2000 р. площа ландшафтів, яким був притаманний природний стан, складала лише 12,7 % території України, в той час як держава запланувала розширити ПЗФ до 15 % її території. Таким чином дефіцит природних угідь для заповідання ще 20 років тому складав 2,3 % території України.

Резервом для розширення ПЗФ могли б стати напівприродні ландшафти (пасовища, сіножаті).

— створення і відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов. Проте, по всій країні має місце масштабне самовільне розорювання цих угідь агропідприємствами. Більше того, вони є землями сільськогосподарського призначення, а значить будуть підпорядковані законодавчій базі про обіг цих земель.

 

Висновки:

—  Треба доручити відповідним фахівцям  протягом місяця розробити проект програми збереження грунтів Миколаївської області з врахуванням сьогодняшніх пропозицій. Опублікувати проект на офіційному сайті облради і у паперовій газеті та винести  на розгляд деп. комісії. На яку запросити усих зацікавлених осіб.

— Доопрацьовану програму винести на розгляд сесії облради. Затвердити Програму та призначити конкретних посадовців для моніторингу її виконання та періодичною публікацією інформації.

 

03.03.2020 року,   Сергій Колєсніков, Голова ВЕА «Зелений світ», м.Вознесенська, kolesnikov.s.t@gmail.com

 

 

Використані джерела:

—  https://cdn.fbsbx.com/v/t59.2708-21/87420403_186365169473083_2847354693506564096_n.docx/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F-%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B2-%D0%9C%D1%96%D0%BD%D0%95%D0%9A%D0%9E.docx?_nc_cat=107&_nc_sid=0cab14&_nc_ohc=dAMJc31Ug4wAX_Ucb-N&_nc_ht=cdn.fbsbx.com&oh=cf32f3c3cbdfc4bcbb47c3f618183995&oe=5E5F912C&dl=1&fbclid=IwAR3-q8Jj1aYnfX-Ys3oPIx2aXry6aBN54rxhPrI5sZ4LNOUKN6pAglc0qBU    Звернення   Щодо екологічної складової в земельної політиці в контексті відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення та децентралізації. Шановний Олексію Анатолійовичу!

https://www.facebook.com/watch/?v=2478067789100130&notif_id=1583080635897934&notif_t=watch_follower_video&ref=notif   ДРУГИЙ НАУКОВО-ПОПУЛЯРНИЙ ФІЛЬМ НАДАЄМО БЕЗКОШТОВНО ДЛЯ ДЕМОНСТРАЦІЇ ТА … О.Бурковський

—-  https://cdn.fbsbx.com/v/t59.2708-21/69155431_459823221548440_3261584777169338368_n.docx/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F-%D0%92-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%82-%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD.docx?_nc_cat=106&_nc_sid=0cab14&_nc_ohc=J7QE4uHBQ20AX-ZUsMR&_nc_ht=cdn.fbsbx.com&oh=62d5a4c9109a4cd139aae552ff1aef0c&oe=5E5F6D88&dl=1&fbclid=IwAR0R1BKXGuCNRdfnOO27raGc8LaQeHaJBr2CoRKSNVdFvTt9ZDu0buV9cZw  Звернення  Щодо екологічної складової в земельної політиці в контексті відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення та децентралізації. Шановний Миколо Тарасовичу!

https://texty.org.ua/articles/96018/Zemla_i_pustela_Ukrajina_mozhe_vtratyty_svoji-96018   Земля і пустеля. Україна може втратити свої ґрунти, якщо не зупинити варварське розорювання природних ділянок  Петро Тєстов

http://epl.org.ua/human-posts/chomu-sadzhaty-lis-u-stepu-bilshe-shkidlyvo-nizh-korysno   Чому саджати ліс у степу більше шкідливо, ніж корисно?

https://propozitsiya.com/ua/radyanskyy-oskal-kapitalizmu-unemozhlyvlyuye-ohoronu-zemel?fbclid=IwAR3w9O8F3y4yTVQNDAeecYGi3UHFHJBK0OsY47299yksYPxrbatb4Sl8Fkc   Аналітика   Радянський оскал капіталізму унеможливлює охорону земель

—    Бурковський О. П., Василюк О. В., Єна А. В., Куземко А. А., Мовчан Я. І., Мойсієнко І. І., Сіренко І. П. Останні степи України: бути чи не бути? Просвітницьке науково-популярне видання. К.: ГК «Збережемо українські степи!», ВЕЛ, НЕЦУ.- 2013.- 40 с.

 

Котенко Т. И. Степи Украины: их значение, современное состояние, научная ценность и приоритетность охраны // Вестн. экологии. — 1996б. — № 1/2. — С. 10–26.

 

Савущик М.П., Попков М.Ю. До проблеми оптимізації лісистості в Україні Науковий вісник Національного аграрного університету.—К., 2004.-Вип. 70, 30-38.

 

Попков М., Кожушко Е., Савущик Н. Лесоразведение в Украине: факты и иллюзии. Режим доступа: http://proeco.visti.net/lib/lesorazvedenie_na_ukraine.Pdf

 

Василюк О. В Проблеми узгодження природоохоронного законодавства із нормативно-правовими актами про консервацію земель та агролісомеліорацію //Науковий вісник Національного університету біоресурсів та природокористування України. Серія «Лісівництво та декоративне садівництво»/ редкол.: Д.О. Мельничку (відп. ред.) та ін. К.: ВЦ НУБІП України, 2013. — вип.187, ч.2. — с. 15-23.

 

Parnikoza I., Vasiluk A. Ukrainian steppes: current state and perspectives for protection // Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska. Sectio C. — 2011. — vol. 66, 1. — P. 23-37.

 

Василюк О. Лісове господарство і охорона біорізноманіття в Україні // “Екологія. Право. Людина.”, №11-12(51-52), (5 с.)

 

  1. Англ  https://www.biogeosciences.net/9/5125/2012/bg-9-5125-2012.pdf?fbclid=IwAR3LFe2e74e64XsK6j6zqICMKkpn1YfuOpNEPkNM3k6LJyj2-y6VP9wCTk0
  2. Роль степных экосистем России в депонировании углерода  http://savesteppe.org/ru/archives/9051
  3. Освоение лесостепной и степной зон Западной Сибири увеличило эмиссию углерода  http://savesteppe.org/ru/archives/4096
  4. Могло ли освоение целины ускорить изменение климата на планете?  http://savesteppe.org/ru/archives/13510

https://agropolit.com/news/14638-yakschozemlyuskuplyatagroholdingiselazniknutekspert?fbclid=IwAR24DGWmOWKDBM6gu78Uz90tYiwtT5c51yaUOZrvwOUhbtDAEb7v_ruMPgY   Парадокси і загадки українських степів і чорноземів. ВуММ 16.01.2020 р.

https://www.youtube.com/watch?v=B8zde3D73aA&fbclid=IwAR3RyTP0fHw4gPKrAuw4Uy6-ihrnrlOpnlS8NZ4oZsa_1z4wCqNAc3ZL8QY

  1. Англ http://www.fao.org/3/i1880e/i1880e00.htm?fbclid=IwAR3B6G0uZRFUNyFKaAWZuSkel974jQ-PqAOsuHDS2_0E03bOdSBfxrAD9SE

Судячи з першої статті ні МОР, ні МОДА не відреагували належним чином на небезпеку знищення степів України. Сподівюсь, що мер Вознесенська, керівники ОТГ та  і РДА дочитають цю статтю до кінця та зроблять проблему збереження степів своєю особистою проблемою.

Сергій Колєсніков,  27.09.21

 

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан.